Назва пісні Олександра Розенбаума дала ім’я книжці одеського вченого, кандидата філософських наук, директора Музею Голокосту Павла Козленка.
Автор розповідає про передвоєнне життя Балтського району. Балта тоді була типовим єврейським містечком: до революції 80% населення становили євреї, перед війною – 50%. У місті було 22 синагоги, 3 православні церкви, 1 католицький костьол. А оскільки фашисти ставили завдання повного винищення євреїв, саме в Балті з’явилося гетто.
Як філософ, Павло Козленко доводить, що людина моральна приносить набагато більше користі, ніж людина аморальна. Особливо зламні моменти історії. Тому в його новій книжці однією з головних стала тема вибору людьми лінії своєї поведінки у страшних умовах війни. Вони, ризикуючи життям, боролися, але не здавалися. Автор, по суті, відкриває долю дивовижної жінки, викладачки Одеського університету Тетяни ФрідманБрагаренко, яка стала організаторкою Балтського підпілля.
В’язні гетто, що вижили, пізніше опинилися в різних країнах. Там тепер живуть їхні діти та онуки. Павло Козленко провів величезну роботу, по усьому світу збираючи спогади про те, що пережили люди у Балтському гетто.
Голова Балтської релігійної іудейської громади Вадим Вінярський подякував авторові книжки за уточнення багатьох імен загиблих, чиї долі раніше були невідомими. А перший секретар Посольства Держави Ізраїль в Україні, директор Ізраїльського культурного центру в Одесі Марк Довєв звернув увагу, що «Довга дорога літа» – перша книжка, написана не учасником тих подій, а, по суті, представником покоління онуків фронтовиків. Це дуже важливо, тому що історія про трагічні події жива доти, доки про них пам’ятають, їх досліджують і про них говорять представники наступних поколінь.
Найближчим часом ми познайомимо наших читачів з героями книжки Павла Козленка докладніше.
