Ця дванадцятиденна поїздка, організована З.О. Пасічник, мала на меті ознайомити нас, прихожан СвятоМиколаївського храму та гостей Березівки, зі святинями Росії й України. Впродовж 10 років Зоя Олександрівна проводить безпосередню підготовчу роботу з бажаючими відправитися у такі захоплюючі подорожі. Духовником групи був настоятель СвятоІоанноЗлатоустівського храму отець Володимир.
Після благословення настоятеля нашого храму отця Петра та молебню ми, 49 щасливчиків, рушили на комфортабельному автобусі в неблизьку дорогу. Нам належало подолати понад 4000 кілометрів.
Надвечір прибули в Донецьку область, до Святогорська, де на крутих схилах Сіверського Дінця розташувалися величні храми та стародавні монастирі СвятоТроїцької лаври. Під час літургії ми приложилися до чудотворної ікони Божої Матері «Святогорська», до мощей Іоанна Затворника у СвятоУспенському храмі. Велике враження на нас справила екскурсія по крейдових печерах, де розташовані підземні храми, створені 400–500 років тому афонськими ченцямивигнанцями. Побували ми на святому джерелі в с. Богородичному. В місті Ізюмі приложилися до чудотворної ікони Божої Матері Піщанської, що у СвятоВознесенському храмі, купалися в святому джерелі.
Перетнули кордон із Росією, рушили до міста Задонськ. Тут відвідали РіздвяноБогородичний чоловічий монастир. У Володимирському соборі побували на святковій літургії, вклонилися мощам святителячудотворця Тихона Задонського. Цього дня вітали з днем народження одну з наших прочанок, учительку Березівської ЗОШ № 1 Людмилу Бєлогурову. Подарували їй образ Тихона Задонського.
У мальовничому місці, в лісі, біля озерця Санаксар (Республіка Мордовія) розташувався РіздвяноБогородичний Санаксарський чоловічий монастир, створений 1765 року. Засновником обителі вважається монах Федір Ушаков. Його святі мощі, а також і його племінника, адмірала Російського флоту Федора Ушакова, зберігаються у СвятоВолодимирівському храмі. Відвідали ми каплицю, де спочиває прах схиігумена Ієроніма, а отець Володимир відслужив тут панихиду.
З особливим почуттям ми їхали до Дивєєвого, до Серафима Саровського, якому за життя 12 разів являлася Цариця Небесна – підказувала, наставляла в його подвижницькій діяльності.
У Муромі відвідали СвятоТроїцький жіночий монастир, де спочивають мощі благовірних князя Петра та княгині Февронії, що стали символом шлюбної вірності та любові. 17 липня в усіх храмах відбулися урочисті служби на честь Сергія Радонезького та на честь Святих Царственних Мучеників. Із цієї нагоди сюди прибув і Патріарх Московський і Всія Русі Кирило. З благоговінням ми приложилися до мощей Сергія Радонезького, що спочивають у срібній раці з позолотою, виконаній майстрами Московського Кремля в XVI столітті.
День 18 липня ми зустріли у Москві. Тисячі людей, і ми серед них, благоговійно стояли в черзі з квітами в руках, аби вклонитися святим мощам всенародної улюблениці святої блаженної стариці Матрони, що знаходяться в Покровському монастирі.
Чимало святинь ми бачили і в монастирі Вознесенської Давидової пустині.
...І ось ми вже прибули до СвятоВведенської Оптиної пустині. Тут побували на урочистій літургії, приложилися до мощей преподобного Амвросія Оптинського, високошанованого духовника обителі, та інших оптинських старців.
Останнім акордом нашої незвичайної подорожі була Глинська пустинь, розташована в Сумській області. Це наша вистраждана святиня, котра створювалася ще в 1557 році. Народження обителі пов’язане з чудом – селянамбджолярам явилася на сосні ікона Різдва Пресвятої Богородиці, а зпід коріння сосни забило джерело з цілющою водою. Як і всі святині, пустинь зазнала чимало утисків в різні роки. В 1922 році її було закрито, всі 43 приміщення зрівняли із землею. У 1942 році почалося її відродження. Воно триває й досі.
...Україна нас зустрічала – як і проводжала – розквітлими соняшниками. Вони, незважаючи на нестерпну спеку, слухняно поверталися голівками до свого батечка, до Сонця. А ми щоденно зверталися до свого Господа. Ми щиро подякували організаторам поїздки, із задоволенням послухали вірші Валентини Мельник, директора Заводівської ЗОШ, про нашу незвичайну подорож. В пам’яті нашій залишилися яскраві враження, а серця сповнилися тихої радості, блаженства, впевненості в завтрашньому дні, який буде починатися з подяки Господеві. Слава Богу за все!
