У фойє Всеукраїнського центру болгарської культури демонструвалися фотознімки, на яких відображені різні миті з життя Південної Пальміри. Так двадцять три фотохудожники вирішили відзначити день народження Одеси, назвавши свою виставку лаконічно просто – «Місто біля моря».
Очі майстрів через об’єктиви фотоапаратів вихопили в суєті повсякденного життя найтиповіші риси мегаполіса, починаючи з барвистих торговельних рядів «Привозу» і завершуючи милими та мальовничими дворами старої Молдаванки. Звичайно, що головним героєм виставки стало не лише місто – його майдани, бульвари, вулиці, будинки, населені живими людьми, але й «самое синее в мире, Черное море мое…», чиї простори наповнені романтикою, торговельними суднами та яхтами під роздмуханими вітром вітрилами…
У кожного є свій устояний образ міста. Фотохудожники його представили таким, яким вони побачили його через оптичний видошукач фотоапарата. Мені здається, їхня спроба вдалася. Зібрання робіт, на мій погляд, відповідає назві виставки – «Місто біля моря». Але я цю назву продовжив би словами поета: «…который я вижу во сне…»
