Одесу останнім часом можна назвати чи не «кінематографічною Меккою» України: цього літа відшумів Одеський міжнародний кінофестиваль з яскравою програмою, славетними іменами та майстер–класами, в арт–хаусному кінозалі U–CINEMA проходять постійні покази в межах тижня європейського кіно, приїжджають закордонні продюсери та знімальні групи...
Але ж в Одесі була і поки що є своя «фабрика мрій», з багатою, славетною історією, традиціями – перша кіностудія країни. Городяни знову і знову запитують: «Що ж сталося з колись потужною кіностудією?»
Спочатку наказала довго жити величезна країна. А далі, як в Аверченка: «усе закрутилося»... Одеські кінематографісти, які затято і довго змагалися за порятунок рідного кінематографічного дому, зважилися на розпачливий крок – перетворили його на приватне акціонерне товариство. Приватний акціонер викупив 50% – 1 акція кіностудії і вклав вісім мільйонів доларів, 50%+1 акція залишилася у держави. На гроші акціонера кіностудію було значно модернізовано: закуплено нове обладнання, проведено ремонт адміністративного будинку, оновлено павільйони.
Інвестор, який уже вклав реальні гроші, кілька разів звертався з пропозицією до держави про викуп пакета акцій, що залишився, але на жаль...
– Кіно – справа дорога, це та галузь, де непередбачуваність результату означає не прийнятий у бізнесі дуже високий ступінь ризику, але в той же час, у разі успіху: неймовірні прибутки, – розповідає в.о. голови правління ПАТ «Одеська кіностудія» Андрій Звєрєв. – Інвестувати у напівдержавне підприємство, у його виробництво, для інвестора проблематично – повинні бути комерційні проекти, які покликані приносити прибуток, – заявляє він. – Потрібні новий підхід, нова філософія кінобізнесу. Проте з’явився закон, який забороняє приватизацію державного пакета.
Отже, Одеська кіностудія не одержує безпосередніх державних субсидій і може функціонувати на страх і ризик тих, хто вкладатиме свої кошти у цю дуже ризиковану галузь економіки.
Чи не так починався Голівуд? І чи не йдемо ми у «патріотичному» пориві до кризи і застою, лаючи «ринкове американське кіно»? Але ж у його арсеналі є безперечні художні досягнення, такі, як «Пролітаючи над гніздом зозулі», «Хрещений батько» та багато інших фільмів.
– Я очолюю це підприємство третій місяць, і прийняв його в стані системної кризи: не просто на нульовій позначці, а в «глибокому мінусі», – підкреслив Андрій Звєрєв. – За цей короткий період ми домоглися досить багато: співробітники почали одержувати зарплату, практично погашені заборгованості з податків. Буквально цими днями ми здали державі фільм, який мав бути готовий у 2008 ро–ці. Основними замовниками поки що, звичайно ж, є російські кіновиробники. Але Одеська кіностудія вже готова знімати своє кіно – жанрове, драматичне, дотепне.
