Олена Крючкова у дитинстві не уявляла свого майбутнього у військовій формі. Після закінчення Утконосівської загальноосвітньої школи, зробивши свій професійний вибір на користь перекладача-референта, Олена їде вступати до Кишинівського університету гуманітарних наук. Після його закінчення вона ще три роки прожила у столиці Молдавії, де в неї була високооплачувана престижна робота. Однак коли постало питання про зміну громадянства, Олена все ж таки обрала Україну. Повернувшись на малу батьківщину, їй, як вона сама зізнається, зовсім випадково підвернулася пропозиція щодо працевлаштування до прикордонного загону. Туди був потрібний фахівець зі знанням іноземних мов. Ось так десять років тому й почалася військова кар'єра нині інспектора першої групи Прикордонної служби Ізмаїльського прикордонного загону старшого прапорщика Олени Крючкової.
– Служба одразу ж припала мені до душі, – відзначає наша героїня. – Передусім, за своєю вдачею я дуже товариська людина. А тут до моїх службових обов'язків входить прикордонний контроль осіб, які прибувають на пасажирських і торговельних суднах через кордон. То ж мені доводиться зустрічатися із найрізноманітнішими людьми. По-друге, мені дуже подобається робоча атмосфера у нашому колективі. Військові люди відрізняються вихованістю, пунктуальністю та взаємоповагою один до одного. А це не може не подобатися.
Про те, що старший прапорщик Крючкова займається своєю справою, яскраво свідчить і той факт, що в лютому цього року її в Києві, у межах республіканського конкурсу, визнали «Найкращим інспектором Прикордонної служби з культури прикордонного контролю у 2012 році».
Познайомилася Олена на службі і зі своїм майбутнім чоловіком – майором Ігорем Крючковим. І хоча нині він на пенсії, як говорить дружина, як і раніше є її правою рукою не лише в сімейних справах, але й у службових – допомагає їй, консультує зі складних питань. У них народився син Олег, якому у червні виповниться вже 8 років. Син пишається своїми батьками і також мріє, як і вони, носити, коли виросте, погони. Сама Олена в майбутнє сина далеко не заглядає. Так, зовсім було б непогано, щоб Олег пішов їхньою стежкою. Тим більше, що її чоловік – потомствений військовик і таким чином могла б протривати династія Крючкових. Але, як воно вийде насправді, покаже час. Головне, щоб справа, якою стане займатися Олег, була б йому до вподоби.
Що стосується службової перспективи, Олена каже, що зараз для неї це найзлободенніше питання. Адже у липні в неї закінчується граничний термін служби на одному посту, і тепер за законом вона має бути переведена в межах загону на інше місце. А це може бути і зовсім інший населений пункт. А в неї ж вже давно була пропозиція замінити погони прапорщика на офіцерські. Для цього необхідно пройти навчання у Хмельницькій академії Прикордонної служби. До слова, на базі першої вищої освіти Олені доведеться навчатися всього 3 місяці. То ж, швидше за все старший прапорщик Крючкова зробить вибір на користь службового зростання.
Цікаво, що у звичайному житті про Олену зовсім не скажеш, що вона має якийсь стосунок до військової служби. Я домовився про зустріч із нею, коли у сім’ї Крючкових повинні були щось відзначати. І після знайомства з молодою, веселою, життєрадісною жінкою, яка, як кажуть, так і світиться в оточенні своїх близьких, у мене залишилися найяскравіші враження. З усього видно, що Олена у своїй родині є своєрідним центром світобудови, навколо якого усе й обертається. І напередодні її професійного свята хочеться побажати їй та її родині здоров'я, успіхів і виконання всього задуманого, а також її колегам з Ізмаїльського прикордонного загону.
