День слов’янської писемності та культури не випадково був відзначений з особливою урочистістю в Одеській загальноосвітній приватній художній школі «Костанді». Тут атмосфера насичена духом творчості. Навіть камін у залі перенесений з будинку на Преображенській, де в 1915 році поет Володимир Маяковський брав уроки малювання.
Крім того, діти сприйнятливіші, ніж дорослі, зокрема й до слова. Під час свята їм було дано можливість відчути зв’язок сьогодення з патріархальною древністю слов’ян, яких нині понад 300 мільйонів.
Школярі перейнялися думкою, що слово – це вміння сказати й почути, зрозуміти почуте й передати іншому, і чекати відгуку на свої слова. Недаремно поет Максиміліан Волошин, крім відомих у космогонії п’яти, виділяв іще шосту стихію – мову. Саме нею одушевлені предмети фізичного світу і через неї можуть бути співвіднесені з категоріями небесними.
У гості до школи приїхали працівники освіти з Балтського району, були й Антоніна Васюк зі Світланою Захарченко з Ізмаїла, що очолюють клуб «Натхнення», де вже чотири роки діти малюють, пишуть пісні, вірші, виступають із творами на пушкінських читаннях. Прийшли зі святковими вітаннями керівники Болгарського культурного центру Дмитро Терзі, німецького центру зустрічей «Перлина» Валентина Вайсбек. Подякувала за увагу до російської культури директорові школи Валерію Токареву й голова національної громади «Русич» Наталя Горяйнова. З добрими напуттями виступив настоятель одеського храму Кирила та Мефодія отець Володимир.
Захід пройшов за підтримки Одеського обласного управління культури і туризму, національностей і релігій, а також Генерального консульства Російської Федерації в Одесі.
– Ми спілкуємося за допомогою слова, – сказав консул Юрій Діденко. – Тому це свято спілкування з ближнім, яке несе людям радість розуміти одне одного.
– Сьогоднішнє свято – не популярне шоу. Це відкритий класний урок, – говорить організаторка зустрічі викладачка російської словесності у школі Віталія Гучок. – Наші юні художники намалювали понад 50 зображень буквиць в’яззю. Наймолодшим із них – по п’ять років. Відтворили билинну сцену про житіє рівноапостольних братів Кирила та Мефодія, розказану від імені літописця «Повісті врем’яних літ» Нестора. Вони відомі всьому світові як творці слов’янської азбуки та церковнослов’янської мови.
В. Гучок привезла з Почаївського монастиря книгу, яка отримала благословення архієпископа Ровенського і Острозького Варфоломія. В ній представлено нове прочитання слов’янської абетки. Адже кожна її буква – це ще й слово. У тому порядку, в якому їх накреслили Кирило та Мефодій, вони являють собою зашифроване послання, якому ось уже майже дванадцять століть. В українському перекладі воно звучить так: «Я знаю букви: письмо – це надбання. Трудіться старанно, земляни, як личить розумним людям – осягайте світобудову. Несіть слово переконано, знання – дарунок Божий! Дерзайте, вникайте, щоб сущого світло осягнути».
