...У 1996 році настоятелька Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря ігуменя Серафима запропонувала провести в Золотій залі літературного музею Різдвяний вечір, у якому взяли участь співак Валерій Кузнєцов, майстриня художнього слова Олена Куклова, музикознавець Ганна Розен та інші. Інтерес глядачів, які прийшли на концерт по ожеледі, визначив майбутнє унікального форуму мистецтв. Щорічні доброчинні культурно-просвітні фестивалі «Різдвяні вечори», «Великодні зустрічі», «Золота осінь миру» користуються незмінною популярністю у глядачів, а тривалість кожного, останнім часом, – понад місяць. Проходять фестивалі під егідою Одеської обласної Ради миру, Одеської єпархії, доброчинного фонду «Надія, Добро та Добробут», заснованого головою обласної Ради миру, Героєм України Володимиром Станіславовичем Філіпчуком. Невід'ємна частина фестивалів – конкурси дитячих малюнків, і нещодавно експозиція найкращих робіт юних одеситів відкрилася у виставковій залі Верховної Ради України у Києві.
…Ми розмовляємо з беззмінною організаторкою фестивалів, заступником голови обласної Ради миру Тамарою Афанасіївною Сазоновою. Нещодавно завершилися «Великодні зустрічі», а Тамара Афанасіївна вже готова приступити до підготовки фестивалю «Золота осінь миру». Про відпочинок можна лише мріяти… Втім, моїй співбесідниці така клопітна діяльність – на радість.
– Я одержую задоволення, коли бачу нашу чудову залу, артистів на сцені, глядачів, бачу, як вони сприймають… Коли відбувається єднання сцени та залу, цілковите взаєморозуміння артистів і глядачів, – той, хто до цього причетний, обов'язково одержує задоволення. Я не кажу, – професійне, тому що не працюю в концертній організації, просто багато років вже займаюся цим… З одного боку, і здоров'я не завжди дозволяє, я ж цілий рік зайнята – не встиг закінчитися один фестиваль, треба починати наступний… Але суть у тому, що традиція – велика справа, і якщо ти відповідальний за неї, тобі вже нікуди не дітися. І люди, які стояли біля джерел фестивалю, і всі ці роки брали участь, – їх просто неможливо відірвати. Настільки міцними виявилися ці традиції, напевно, тому, що пов'язані з культурою, мистецтвом.
– Одна із традицій фестивалю – це виступи постійних учасників – Ганни Розен, Олени Куклової, Світлани Лукіної, Ірини Ковлакової, Жанни Мігаль, Лариси Хоніч, Ірини Красиліної та інших – з різними, звичайно, програмами і залучення нових виконавців…
– Так-так, але ми представляємо і визнаних метрів у новому статусі. Так, наприклад, на нещодавньому Великодньому фестивалі відомий режисер Євгеній Гіммельфарб читав свої вірші. У нас не комерційний проект, ми займаємося і просвітницькою діяльністю, тому можемо собі дозволити запрошувати тих, хто не обов'язково збере повну залу, – але з їхньою творчістю повинні ознайомитися глядачі. Звичайно, простіше влаштовувати скрипкові, фортепіанні концерти, – на них обов'язково прийдуть люди, особливо, якщо виступають авторитетні виконавці, – але в нас звучать і флейта, і бандура, і домра. Такий майданчик, як наш, дуже демократичний. У кожному фестивалі виступають зовсім молоді музиканти – і це теж наша традиція – своїх студентів представляють викладачі музичної академії Галина Поліванова, Анатолій Дуда, Олена Стаховська та інші.
– Тамаро Афанасіївно, чим Ви керуєтеся при складанні фестивального репертуару?
– У нас немає жанрових обмежень, в одному фестивалі – і музичні, й літературні концерти, і виставки, і презентації нових книжок. Що характерно, – у нас тепер свої програми, тоді як спочатку ми брали філармонійні. Зокрема були концерти, присвячені Булату Окуджаві, Роберту Рождественському, Миколі Заболоцькому, Мусліму Магомаєву, Оскару Фельцману… Провадимо вечори пам'яті наших земляків, яких вже немає, тих, хто був пов'язаний з театром, мистецтвом, літературою, – це Микола Огренич, Ізмаїл Гордон, Борис Шайкевич, Берта Барська, Олександра Фоменко та інші… Намагаюся запрошувати виконавців із програмами, які будуть цікаві людям. Знаю, що люблять міський романс, – і в нас були вечори романсів у виконанні Лариси Козлової, Ольги Оганезової. Буває, що артисти самі пропонують програми. Звичайно, іде дуже вимогливий добір, – у нас ніколи не буде вульгарності, легковажності… Хочу відзначити, що по-новому фестивалі почали виглядати після того, як доброчинний фонд «Надія, Добро та Добробут» надав нам такий чудовий концертний майданчик (за адресою: Французький бульвар, 32 – І. Г.). Якби не ця зала, із чудовою акустикою та відмінним фортепіано, наші програми ніколи не виглядали б так, як вони виглядають. Усі, кого ми сюди запрошуємо, захоплюються: «Яка публіка, який інструмент, як тут добре!..».
– «Особливої» реклами фестивалі не потребують, але, все ж таки, як залучаєте нових глядачів?
– Розвішуємо афіші та роздаємо запрошення в навчальних закладах, які з нами дружать, тут – у Медичному центрі при фонді «Надія, Добро та Добробут», парафіянам у храмі, що на території центру. Частина концертів, як і раніше, проходить у Будинку медпрацівників і Будинку вчених – там теж можна одержати запрошення, а також у Свято-Архангело-Михайлівському жіночому монастирі. Учасники концертів запрошують своїх друзів та шанувальників… По-сусідству розташовані санаторії – і ми інформуємо відпочивальників. Серед наших глядачів бувають гості з Херсона, Миколаєва, Маріуполя, Краматорська, Донецька, Москви, Петербурга – і всі кажуть, що в них таких акцій, як наша, немає.
– Можна вже зараз сказати, що увійде до програми наступного фестивалю?
– Восени обов'язково будуть концерти, присвячені 100-річчю музичної академії, 95-річчю комсомолу, 110-річчю від дня народження режисера та педагога Зінаїди Дьяконової. Фестиваль «Золота осінь миру» відкривається 21 вересня, – а це Міжнародний день миру, і будуть концерти, присвячені цій тематиці. 7 січня 2014 року виповниться сто років від дня народження Івана Гайдаєнка, першого голови Одеської обласної ради миру, і перший ювілейний захід ми проведемо уже восени.
– Дякую, Тамаро Афанасіївно, за інтерв'ю, і успіхів Вам!
