Анатолій Дмитрович Шмаленко – сільський художник. А народився він в Одесі. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, батька мобілізували до лав Радянської Армії, а сім’я переїхала до родичів у село.
Потяг до малювання у хлопчика прокинувся рано. Під час навчання в школі він оформляв шкільні стінгазети, але прагнув більшого – писати пейзажі.
«Збір урожаю» – одна з перших картин художника. Митець зумів передати важкі будні хліборобської праці у повоєнний час, коли орали в полі волами, а врожай збіжжя збирали вручну.
А от коли Анатолій служив на підводному човні Чорноморського флоту, тематика його картин різко змінилася. Сільського хлопця полонило море. Тоді з-під його пензля здіймалися хвилі біля берегів Севастополя, де він чотири роки служив, випливали вітрильники та підводні човни.
Художник розповів цікаву історію із своїх армійських буднів. Щороку човен фарбували, що займало до півтора місяці роботи. Коли ж доручили цю справу Анатолію, то він упорався за… три дні. Мабуть, хист до малювання і тут проявився. В результаті молодий моряк отримав відпустку на батьківщину на 24 доби.
Після служби Анатолій повернувся до рідних місць, заочно навчався на факультеті графіки і станкового живопису Московського народного університету образотворчого мистецтва імені Н.К. Крупської. У місцевому сільгосппідприємстві працював художником-оформлювачем, але із живописом не поривав. На його картинах безмежна любов до рідного краю, природи та всього прекрасного. За його словами, і сьогодні його гріє тепло «Маминої хати», що є найулюбленішою картиною Анатолія Дмитровича. Ось воно – дитинство художника – хата, крита соломою, з-під неї виглядають привітні вікна. Її стіни побілені, а подвір’я поросло густим споришем. Так і хочеться пройтися по зеленому килиму, а потім збігти стежкою до ставка і посидіти в затінку розкішних верболозів...
Згодом митець пише портрети, натюрморти, займається графікою. Для своїх картин він використовує олівці, акварельні та олійні фарби. Для натюрмортів обирає насичені кольори, щоб передати всю красу дарів природи. Здається, ще мить – і яблуко покотиться мені у долоні…
Не обійшов у своїй творчості художник і теми війни. На одній із його картин зображені герої – мужні партизани загону «Буревісник», який діяв у Савранських лісах у часи Великої Вітчизняної війни.
Варто зазначити, що Анатолій Дмитрович докладав зусилля до оформлення краєзнавчого музею села Полянецького. Сюди ж передав більшість своїх творів. Його картини часто демонструвалися на різноманітних виставках народних митців.
До речі, митець захоплюється ще й плетінням з лози. Його оселя та двір оформлені зі смаком та фантазією. Здавалося б, нічого особливого – тин з верболозу, на якому кілька глиняних горщиків. І в той же час це зроблено настільки оригінально і зі смаком, що здається, ніби споглядаєш експозицію в музеї народної творчості.
Анатолій Дмитрович зізнався, що його натхненницею є дружина Валентина Миколаївна. А все, витворене його руками, майстер зробив для сільчан. З-поміж них живе вже 73 роки, і своїми картинами дарує їм радість.
