Боротьба з вітряками?

Житлово-комунальне господарство в Ізмаїлі давно потребує реформування. Виконання багатьох завдань потребує системної роботи чиновників різного рівня, послідовного вкладення великих коштів, яких у міському бюджеті з об’єктивних причин у необхідному обсязі бути не може. У такій ситуації для зниження соціальної напруги вкрай важливо, щоб взаємини між владою та громадськістю вибудовувалися на принципах довіри. Але для початку потрібне розуміння: тарифи не можуть формуватися тільки фахівцями комунальної сфери – без обговорення із широкими верствами громадськості. Наочний приклад – доведена до абсурду ситуація з двоставковим тарифом за централізоване теплопостачання, що стала навіть розмінною монетою в популістських обіцянках на місцевих виборах.

У столиці українського Придунав’я централізоване опалення забезпечує комунальне підприємство «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» (далі КП «ТМ ІТЕ»). Її послуги доступні жителям багатоповерхових будинків, шкіл, лікарень та інших установ. Опікуванням КП «ТМ ІТЕ» не можуть похвалитися ізмаїльці, що живуть у приватному секторі, не користуються ним і матеріально забезпечені жителі, що встановили у своїх квартирах автономне опалення. 

Наприкінці 1990-х пройшла потужна інформаційна кампанія щодо залучення населення до співфінансування програми, яка передбачала оснащення житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання ресурсів води, газу й тепла. Головною метою уряду були заощадження ресурсів і боротьба зі зловживаннями. Адже одним із інструментів боротьби з махінаціями мала стати оплата послуг за показниками приладів обліку.

Ізмаїльці з ентузіазмом сприйняли ініціативу й у масовому порядку за свої кревні почали встановлювати водоміри, газові й загальнобудинкові теплові лічильники. І вже з 2000 року жителі близько 80% багатоповерхівок перейшли на оплату квитанцій винятково за показниками теплолічильників – кожна квартира пропорційно до опалюваної площі. У період з 2000-го по 2006 роки в Ізмаїлі використовувалися єдиний і сезонний види тарифів. А от далі народжується конфлікт інтересів. КП «ТМ ІТЕ», частково втративши клієнтуру в особі платоспроможних ізмаїльців, що перейшли на автономне опалення, існувати в чинних координатах тарифів уже не могло. Діяльність підприємства ставала явно нерентабельною. У результаті місцева влада, користуючись законодавчими нормами, що дають право органам місцевого самоврядування самостійно вибирати та встановлювати тарифи, іде, по суті, на надзвичайні заходи. Для КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» узгоджується умовно-змінний двоставковий тариф, зокрема й для жителів багатоповерхівок, обладнаних теплолічильниками.

Зрозуміло, що продавлювання подібного непопулярного рішення породило потужну хвилю опору. Адже на сьогодні зі 183 будинків Ізмаїла, що користуються послугою з централізованого опалення, у 103 будинках прилади обліку були встановлені коштом мешканців. 

Була створена ініціативна група громадян, які вважають, що застосування двоставкового тарифу для будинків, оснащених теплолічильниками, є незаконним, бо не відповідає пункту 12 правил щодо надання послуг із централізованого опалення, постачання холодною та гарячою водою і водовідведення, затверджених постановою Кабміну у 2005 році. У послужному списку системної боротьби ініціативної групи – сотні письмових звертань, як до місцевих, так і до вищих інстанцій. У заявах зазначалося, що сам факт встановлення в багатоквартирному будинку загальнобудинкового теплолічильника передбачає оплату за опалення за ціною теплоенергії, що проходить через цей прилад обліку. Таким чином доводилося, що застосування двоставкового тарифу є грубим порушенням не тільки зазначених правил, але й Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у частині невідповідності наявності та оплати послуг. Цікаво, що навіть посадовці Національної комісії регулювання електроенергетики, посилаючись на те, що вони не мають законодавчого права втручатися в діяльність місцевої влади, разом з тим відзначають, що здійснення розрахунків відповідно до показань приладів обліку теплової енергії економічно вигідніше, ніж відповідно до затверджених норм споживання.

Наразі ситуація зі скасуванням двоставкового тарифу видається, напевне, безперспективною. Так, на початку 2011 року ізмаїльська громадськість укотре вийшла з пропозицією скасування. Однак депутатська профільна комісія з питань ЖКГ рекомендувала двоставковий тариф зберегти, мотивуючи тим, що він економічно найвигідніший для різних верств населення. Дане питання розглядалося й на одному з пленарних засідань сесії міськради. Деякі депутати підтримали позицію ініціативної групи громадян. Але абсолютною більшістю голосів пропозицію скасувати двоставковий тариф усе-таки було відхилено. А от у 2012 році дана тема порушувалася практично на всіх зборах городян у межах проекту «Народний бюджет». Питання про двоставковий тариф, поряд із обґрунтованістю ціни за проїзд у громадському транспорті, практично скрізь були основними. Варто віддати належне міському голові Ізмаїла Андрієві Абрамченку, який у своїх відповідях був переконливий. Вислухавши економічні викладки й аналогії з іншими райцентрами області, ізмаїльці доходили спільного з владою висновку: іншим чином зараз зберегти такі важливі елементи інфраструктури, як централізоване опалення та система громадського транспорту, не вийде. Ці зустрічі з міським головою ще раз наочно показали, що якби такі проводилися в широкому форматі напередодні будь-яких знакових рішень, можливо, не було б такого розпалу пристрастей. Діяльність влади, безумовно, мусить бути по-справжньому зрозумілою, прозорою для найширших верств населення, про ще неодноразово заявляв Президент України  І якщо забувати про цю аксіому, то, як і раніше, взаємини громади і підприємств, що перебувають у комунальній власності, нагадуватиме боротьбу з вітряками.

Рубрика: 
Выпуск: 
Автор: 

Схожі статті