Мама шістнадцятирічного Антона втратила будь-яку надію вмовити сина придбати звичайну шкільну форму. Парубок побажав одягатися тільки у фірмовому магазині в одному з торгових центрів міста.
У навчальному закладі, де він навчається, шкільна форма обов’язкова. Для хлопчиків це піджак і штани темного кольору. Такий ансамбль запросто можна купити на Привозі або на ринку «7-й кілометр» за 500 – 600 гривень. Але юний модник заволів прибратися в бренд. Тому матері довелося викласти півтори тисячі тільки на піджак і двоє штанів. На цьому витрати, властиво, не скінчилися. На одній із літніх вечірок Антон загубив дорогого годинника, якого йому подарував батько. (Той розлучився з мамою Антона багато років тому, але як міг допомагав колишній родині). Загалом, необхідно було ще купити годинник (близько 500 грн) і нову сумку для школяра (приблизно 200 грн). На канцтоварах майбутній одинадцятикласник милостиво дозволив заощаджувати.
А от батьки Дениса не нахваляться. Хлопець улаштувався офіціантом на літній період. Запропонував зароблені гроші витратити на необхідне для школи.
– Шкільну форму можна не міняти. Дениско акуратно носить речі й не виріс із торішньої, – весело щебече мама Марія. – Тому купили йому штани, спортивний костюм, нові туфлі, кроссівки. Витратили на це 950 гривень. Ще син хоче ноутбука. Він сам на нього заробив, тому ми дали згоду. Він бачить, як зараз тяжко з фінансами. Це притім, що тато наш трудиться на двох роботах. На канцтовари син теж дав зі своїх грошей. Тому коштів із лишком вистачило й на зошити для молодшої дочки.
Разюче відрізняються витрати батьків дівчат і юнаків. Тетяна скоро піде до одинадцятого класу. Незважаючи на те, що в школі передбачено єдину форму, вирішила дещо відійти від дрес-коду. Накупила масу різних блузок (загалом на 1000 грн), щоб розбавити нудне шкільне вбрання. Туфлі, босоніжки та інші види взуття, на думку дівчини, мають бути тільки з високоякісного матеріалу. Тому взувається Тетяна у відомому магазині. Так, дві пари туфель, кросівки, кеди й балетки обійшлися в 1650 гривень. Властиво, потрібна стала також нова сумка (550 грн). (Ходити з однією й тією ж два роки якось не з руки). Канцтовари дівчина вибирала особисто – тільки найкращі (тобто найдорожчі): зошити у твердих глянсових обкладинках, із зображеннями улюблених акторів тощо. На це батьки виклали близько 600 гривень.
– Потрібно буде ще купувати матеріали для тестування, – з прикрістю підраховує мама школярки Віталіна.
Крім того, у Тані «безнадійно старий телефон, з яким соромно з’являтися в школі». (Два роки тому на день народження батьки подарували їй гаджет, але сучасним вимогам модниці він уже не відповідає). Апарат, який сподобався дівчині, коштує не багато не мало 3550 гривень.
– Скажіть спасибі, що я не прошу планшет, – сказала вона батькам у відповідь на міркування про те, що з телефоном слід почекати. – У нас у класі напевно вже всі з ними ходять.
– Та ми у ваш час…– спересердя вигукує батько Тані Омелян Борисович.
Але дружина лагідно кладе свою руку йому на плече й поглядом просить не продовжувати сердиту тираду. Мовляв, все одно нічого не вдієш. Раз усі ходять, отже, треба купити.
Після розмов із батьками про витрати на підготовку одинадцятикласників до школи кошти, витрачені на збирання свого першокласника, здалися мені більш ніж скромними. Вдалося укластися в 3000 грн.
Так, не таємниця, що рік по року ціни зростають. Причім на все. Це закони ринку, на які чи навряд хтось із нас може вплинути. Але ж у наших силах виховати із своїх нащадків Людей, які б усвідомлювали те, що не все й не завжди «крутитиметься» довкола них. Що для одержання бажаного потрібно докласти зусиль. Наприклад – піти попрацювати (або хоча б навчитися заощаджувати), щоб щось купити. Психологи кажуть, що така ситуація повсюдна. Можливо, батьки відчувають провину перед чадами: десь недолюбили, мало приділяли часу й уваги синові або дочці, не заробляють великих грошей. А в результаті діти вимагають сказати «спасибі» у той час, коли самі повинні дякувати.
