На це не можна було дивитися без завмирання серця: на риштованні, на восьмиметровій висоті вчителі фізкультури працювали валиками, фарбуючи білосніжною фарбою стелю спортзалу. Техперсонал школи-ліцею під час сорокоградусної спеки терпляче фарбував олійними фарбами стіни. Майже 2 тисячі квадратних метрів подолали пензлики ентузіастів! Спортзал сільської школи відремонтували цілком – від нового освітлення до розмітки майданчика. І все – без копійки бюджетних грошей!
– Тепер у нашому селі можуть проходити турніри зонального рівня, – з гордістю говорить директор Новосільської школи-ліцею, що в Ренійському районі, Надія Петрівна Вранчану. – Ми дуже вдячні всім тим людям, які допомогли з ремонтом спортзалу. Ренійське депо позичило нам своє риштовання, без якого провести роботи на восьмиметровій висоті було б неможливо. Основним спонсором виступив базовий сільгоспкооператив «Новосільське», який очолює молодий керівник Адріан Михайлович Кокош. Незважаючи на те, що у нашого кооперативу, як і в багатьох інших сільгосппідприємств району, є свої проблеми і труднощі, Адріан не став ними прикриватися, а зробив усе можливе, щоб допомогти школі. СВК «Новосільське» закупив емульсійну та олійну фарби для стелі і стін спортзалу, а це – майже 1,4 тисячі квадратних метрів!
Педколектив школи дуже вдячний приватному підприємцеві Михайлу Андрійовичу Брагару: він не тільки виділив кошти на фарбування підлоги спортзалу розміром 34 на 16 метрів, але зумів «мобілізувати» всіх колишніх спортсменів Новосільського на декілька суботників. Дорослі приходили, працювали – щоб спортом займалися їхні діти.
Якби на Одещині провели конкурс серед сільських шкіл на найкращий спорткомплекс, Новосільське претендувало б на перше місце. Крім типового спортзалу, поруч зі школою розташований стадіон з великим футбольним полем, який підтримується у належному стані – у цьому сезоні його косили шість разів. Тут же – ігровий майданчик з гірками, гойдалкою, драбинками – улюблене місце всіх малят села. У Новосільській школі-ліцеї (а вона була споруджена 15 років тому будівельниками з Болгарії) є навіть плавальний басейн. Так, потрібно буде відремонтувати дах і систему очищення води, але директор школи Надія Петрівна Вранчану за підтримки колективу розв’язувала і не такі завдання.
…На це не можна дивитися без захоплення: у фойє, у кабінетах, у їдальні школи – усюди ексклюзивні панно. Це й пейзажі, що розкривають красу бессарабської землі, і казкові сюжети з народного фольклору, і, звичайно, Кобзар, що думає свою думу на дніпровських кручах. Усе це – творчі роботи ліцеїста Дмитра Карачебана. Цей безперечно талановитий юнак не жаліє сил і часу, щоб наповнити сільську альма-матер світлими, добрими барвами.
– Через рік я піду зі школи, а всі мої роботи залишаться тут, – говорить Дмитрик. – У мене ще є чимало творчих ідей, і до одержання атестата я хочу встигнути зробити для рідної школи якнайбільше.
