Видавництво навчальної, наукової та спеціальної літератури «БАХВА», очолюване Віктором Халікяном, відоме як усьому науковому світові Одеси, так і далеко за межами міста й країни. Цього року у нього ювілей – 20-річчя від дня створення. А український книжковий ринок, нагадаємо, залишається досить складним і малоприбутковим.
Можливо, тільки величезний ентузіазм і любов до своєї справи може пояснити те, що «БАХВА» не просто тримається на плаву, але ще й одержує престижні нагороди: дипломами завішано всю стіну в кабінеті директора. Нещодавно Віктор Агасевич повернувся з Києва, де його нагородили почесним званням «Лицар Вітчизни» зі врученням золотого хреста й подарункової шаблі.
– Лицар у наш час захищає Вітчизну своїм інтелектом, – напівсерйозно-напівжартома зазначив він.
Видавництво «БАХВА» увійшло до десятка найкращих на міжнародному конкурсі в Росії, здобувши там три дипломи.
– У видавництві Ви з 1993 року. Скажіть, покращилося, чи, навпаки, погіршилося становище книжкового ринку в Україні за ці двадцять років?
– Тільки погіршилося… – після невеликої паузи сумно промовив Віктор Халікян. – За свідченням міжнародної асоціації книговидавців, якщо буде менше двох книжок на душу населення, то це ознака духовної деградації суспільства. На період 1990 року, коли відлуння старого ще були явні, на душу населення припадало 3,6 книжки.
Ми також займаємося аналізом. Отож, за нашим даними, з 92-го й далі щочотири роки відбувається зниження цього показника в нашій країні.
– Але чому люди, у більшості своїй, перестають читати?
– Це загальна тенденція в державі. Книговидання виконує дві функції: ідеологічну й освітню. Стан освіти у нас зараз, м’яко кажучи, поганий. А наша загальна ідеологія обвалилася, нової не створено.
Звичайно, для книговидавця зменшення кількості читачів – велика проблема. До цього варто додати й високі ціни. Я віддаю до крамниці книжку за певною ціною, а вони відразу ж роблять націнку щонайменше 50 відсотків. Держава формально має закони для підтримки видавництва, але вони ілюзорні й не працюють.
– Вашому видавництву 20 років, і, незважаючи на таке становище книжкового ринку, ви активно працюєте, одержуєте нагороди. Як це вдається?
– Це складно. Я гадаю, значну роль тут відіграє, з одного боку, хороший імідж видавництва, а з іншого – поганий. Видавництво «БАХВА» вважають елітним і дорогим. Хоча, якщо розкласти по поличках, – у нас дешевше. Книговидання – це багатоетапний процес, і ми намагаємося дотримати всієї технології й при цьому одержати якість. Для мене якість книжки – найперша річ, у чому й полягає елітність видавництва.
Скажімо, збірники наукових праць, які мало хто читає, автори видають де завгодно. Але якщо є необхідність видати посібник, за яким навчатимуться студенти, то автори приходять до нас, бо знають, що книжка буде якісною і її читатимуть.
– До речі, зараз ви займаєтеся підготовкою до видання далеко не наукової праці. Я маю на увазі великий збірник творів Анни Яблонської.
– Так, це буде збірник її п’єс, віршів і сценаріїв. До речі, ще 2000 року ми видали її першу збірку віршів. Із пропозицією випустити великий том її творів до мене звернувся батько Анни Григорій Яблонський, і ми вирішили здійснити цей проект: 700-сторінковий збірник вийде. Крім текстів, туди ввійдуть фотографії з життя Анни. Макет книжки вже готовий і його віддано на погодження. Анна Яблонська – це справді ім’я як для нашого міста й країни, так і далеко за їхніми межами, тому до підготовки книжки ми підходимо з усією старанністю.
– І наостанок, яка ваша найбільша перемога, досягнення за ці роки?
– Мені складно щось виділити. Ось усі книжки, які видано, – показує на велику полицю, – яка краща? Для мене вони всі чудові, до кожної я ставлюся з любов’ю й повагою.
