У Полянецькому сільському музеї зібрано багато цікавих експонатів. Вони не лише відтворюють історію населеного пункту, а й слугують своєрідним зв’язком поколінь.
Хоча музей займає невелику площу, та його завідувач Михайло Кульов зумів вдало розташувати експозиції. Виходить так, що одна доповнює другу, і відвідувачам зручно їх оглядати. Слід зазначити, що все зроблено естетично, зі знанням справи.
Увагу багатьох привертають предмети старовини. Їх тут доволі. Зокрема, речі домашнього вжитку. Так, у світлиці красується ліжко часів ХІХ століття. Воно доволі добре збереглося. Прядка, ночви, глечики, миски – давно відійшли зі своєю епохою, але нагадують, чим займалися і як жили селяни кілька століть тому.
Заслуговує на увагу експозиція церковних речей. Тут виставлені старовинні ікони, вінець для вінчання, кілька рідкісних книг церковнослов’янською мовою. Є і фотознімок учасників церковного хору, ймовірно, зроблений на початку минулого століття. У ньому співало понад 30 осіб. Що цікаво, – чоловіків і жінок було майже порівну. Нинішнє покоління на цьому раритетному знімку впізнає своїх рідних.
Поляничани свято шанують пам’ять героїв Великої Вітчизняної війни та праці. Їм відведено належне місце в музеї.
Мою увагу привернув ще один експонат – книжка, подарована автором – Степаном Олійником, відомим на Україні гумористом. Є тут і власноручний напис митця. Книжка передана у 1978 році. А раніше письменник приїздив до Полянецького. Це було влітку 1950 та 1951 років. Тут мешкала його рідна сестра, чоловік якої, Андрій Лютий, працював директором сільської школи. Місцеві жителі згадують, що тоді в сільському клубі відбулася зустріч Степана Олійника із молоддю. Він розповідав про себе та читав гуморески. І жителі села дуже цінують цей факт із життя громади.
