Упевнений, що не тільки в Ізмаїлі, але й у цілій області складно відшукати головлікаря з таким стажем, як у Олександра Верби, беззмінного керівника Дунайської басейнової лікарні вже протягом 35 років. Як і складно знайти людину, що зробила б більший внесок у розвиток своєї установи й так би боролася за підвищення її статусу. Тому не дивно, що Олександр Ісаакович – володар численних звань і нагород, зокрема – Ізмаїльської міської ради. У 2007 році йому було присвоєно звання «Найкращий керівник року». Цього ж року головлікар був нагороджений Почесною відзнакою «За заслуги перед містом».
Його батьки – представники радянської еліти, фронтовики, працюючи у двох абсолютно різних сферах, дивним чином зуміли прищепити Олександрові цікавість водночас і до однієї, й до іншої професії. Мама закінчила 1941 року Сталінський (Донецький) медінститут і пішла на фронт, пройшовши всю війну військово-польовим хірургом. Життя ж батька, а тому й цілої родини в післявоєнні роки, було пов’язане з морем. З 1948-го по 1964 рік він працював на керівних постах у Камчатсько-Чукотському пароплавстві. І що родина жила в будинку з видом на бухту, Сашко в дитячі роки не бачив для себе іншого місця в житті крім як за штурвалом.
Проте життя розпорядилося інакше. Після школи він вступає до Тихоокеанського медінституту (у Владивостоці), вирішивши, що раз вже не судилося стати капітаном, то буде судновим лікарем. Спеціалізацію обрав, як у матері, – хірургію.
Уперше до столиці українського Придунав’я Олександр Верба потрапив у вже далекі 60-ті, коли будучи студентом Одеського медінституту одержав направлення на проходження інтернатури до Ізмаїльської міської лікарні. Свою першу операцію пам’ятає досі.
– Це був гострий апендицит, – розповідає Олександр Ісаакович. – І так склалися обставини, що я залишився у відділенні сам, без наставників. Але впорався… Адже в мене був дуже хороший учитель – Віталій Мейзер, фахівець дуже грамотний, ерудований, професіонал з великої літери.
Але що молодого лікаря не полишала мрія про суднову медицину, він 1974 року переводиться до Лікарні водників. А вже 1978-го Олександра Вербу призначають головним лікарем ДБЛ. Водночас із адміністративною й лікарською діяльністю він провадить і активну депутатську роботу: спочатку в складі Ізмаїльської міської ради, а потім і в Одеській обласній раді. Зокрема, в одному зі скликань Олександр Ісаакович очолював постійну комісію з охорони здоров’я та соціального захисту населення.
– Згодом я зайнявся й науково-практичною роботою, – розповідає Олександр Верба. – І свій колектив, до речі, я орієнтував на цю ж діяльність.
Темою дослідження він обрав характерні для придунайського регіону зовнішні чинники, що сприяють розвиткові захворювань кісткової системи. Базою для його науково-дослідної роботи став Київський інститут геронтології АМН України.
– Основним несприятливим чинником для нашого краю є якість питної води, – говорить Олександр Ісаакович. – Ми обстежили школярів, учнів других – дев’ятих класів у різних районах півдня Одеської області. Паралельно здійснювали аналіз питної води з різних джерел: природних водойм, колодязів, артезіанських свердловин, водопроводу. В Ізмаїлі, наприклад, зіштовхнулися з проблемою фтородефіциту. А в деяких інших районах, навпаки, спостерігається надлишок фтору, що не сприяє засвоєнню кальцію в організмі. Я не випадково згадав про рівень вмісту саме цієї хімічної речовини: баланс фтору в організмі безпосереднім чином впливає на стан кісткової системи. Тоді ми порушили питання на рівні міської організації, і за домовленістю мера з підприємцями на прилавках з’явилася фторована сіль. А для нашої клініки результатом цієї роботи стало створення Придунайського центру проблем остеопорозу й вертебрології. Ми досліджуємо хворих методом рентген-остеоденситометрії, що дозволяє визначити рівень кальцію в кістках. Це дешевий і доступний метод: близько тисячі пацієнтів на рік проходять за ним обстеження.
У 2005 році Олександр Ісаакович одержав ступінь кандидата медичних наук за фахом «Травматологія й ортопедія». Він автор вісімнадцяти наукових статей, опублікованих у медичних журналах, а також – низки методичних рекомендацій. І своїх колег, лікарів Дунайської басейнової лікарні, Олександр Верба орієнтує на підвищення професійного рівня за рахунок науково-практичної діяльності, впровадження сучасних методів діагностики й лікування найпоширеніших у придунайському регіоні захворювань.
– У нашому колективі цьому надається величезне значення, – відзначає О. Верба. – Лікарі беруть активну участь у науково-практичних конференціях, медичних форумах, виступають із доповідями. Ми підтримуємо щонайтісніший контакт із клінікою Одеського медуніверситету. Навесні було організовано виїзд наших провідних фахівців, – це був візит у відповідь після аналогічного завітання до нас колег із Одеси разом із ректором медичного університету Валерієм Запорожаном.
Якість надання послуг у будь-якій медустанові прямо пов’язана з рівнем її оснащення сучасним діагностичним устаткуванням. Два роки тому Дунайська басейнова лікарня за розподілом Мінохорони здоров’я й обласного управління охорони здоров’я одержала комп’ютерний томограф нового покоління. Вдалося обновити й устаткування для палати інтенсивної терапії, а також для клініко-біохімічної лабораторії. Функціонують у ДБЛ і дев’ять апаратів гемодіалізу – цей вид допомоги дуже затребуваний в українському Придунав’ї.
У клініці активно застосовуються сучасні медичні технології. Наприклад, уже чотири роки тут використовують метод лапароскопічної хірургії: починали з операцій органів черевної порожнини, потім стали застосовувати цей метод і в урології, а тепер мають намір і надалі розширювати сферу застосування лапароскопії.
Пишається головлікар і сучасною багатопрофільною клініко-біохімічною лабораторією, оснащеною щонайсучаснішим устаткуванням, і кабінетом ендоскопічних досліджень. Але найбільше – своїм колективом:
– Я молюся на кожного зі своїх фахівців. Вони працюють із душею. І наша загальна концепція – наближення висококваліфікованої спеціалізованої медичної допомоги до населення, – пояснює
О. Верба. – Говорячи простою мовою, ми прагнемо створити медустанову обласного рівня на периферії.
Враховуючи, що в ДБЛ прагнуть одержати медичну допомогу пацієнти з усього регіону, можна сказати, що колектив у цьому своєму прагненні домігся успіху. І зупинятися на досягнутому Олександр Ісаакович не має наміру. Наступний щабель, до якого прагне Дунайська басейнова лікарня, – здобути статус клінічної. Це дасть змогу створити на її базі філію одного з факультетів Одеського національного медуніверситету, що відкриє можливості для безпосередніх консультацій із клініками обласного центру.
