На рівний кіль

Жителі Придунав’я, зокрема колектив ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», розраховують на те, що реорганізація галузі у світлі Закону «Про морські порти України» пожвавить роботу підприємства. Ситуацію на початковому етапі реформування, реалії та найближчі перспективи гирлового порту ми попросили освітити директора цього підприємства Володимира Ілліча Швидченка, який працює в морегосподарській галузі вже понад тридцять років.

– Останні три роки порт працює стабільно, жодну одиницю основних фондів не було продано, – говорить Володимир Ілліч. – Більше того, до порту повернуто незаконно продане майно – судно-ліхтер МЛ-06, дві секції плавучого причалу на морському вокзалі, будинок на території бази техобслуговування, несамохідну наливну баржу «Голубий Дунай» та багато іншого. Сьогодні порт здатний планово погашати борги, набуті за минулі роки, і виконувати поточні зобов’язання. Минулого року до Державного бюджету порт перерахував 1 мільйон 300 тисяч гривень, що на 375 тисяч гривень більше за показник 2011 року. Місцевий бюджет ми поповнили на 620 тисяч гривень, що на 110 тисяч гривень більше, ніж у 2011 році. Заборгованості по виплаті заробітної плати в нас немає, а розмір її виріс на 15 відсотків. Причому проведена атестація робочих місць дозволяє працівникам іти на пільгову пенсію.

– Усть-Дунайську сьогодні доводиться віддавати мільйонні борги…

– Так, доводиться. Який інвестор прийде до нас і буде вкладати гроші у боргову яму?! Зрозуміло, якби сталася техногенна катастрофа… А коли не сплачувалися податки, інвестиції одержували, а використовували не за призначенням?.. Тепер доводиться відновлювати фінансове реноме порту. Сьогодні колектив чисельністю 100 чоловік, 40 з яких зайнято у портопункті Кілія, прийняв на себе цю боргову ношу. За період з 2010-го по 2013 роки порт погасив вже 4 мільйони гривень боргу, але ще треба стільки ж. Але я з усією відповідальністю можу сказати, що нам вдалося не дати підприємству перетнути кут занепаду та відновити ситуацію на рівний кіль.

– Яким же чином вдається заробляти кошти?

– Наприклад, з урахуванням ситуації, ми перепрофілювали судно «Водолій» вантажотоннажністю 800 тонн на нафтоналивне: воно вже дало нам близько 480 тисяч гривень доходу. Ми повернули до життя морський буксир «Геркулес», завдяки якому підприємство у 2012 році поповнило дохідну частину свого бюджету майже на 3 мілйони гривень. У зв’язку з розвитком туристичної галузі в Придунав’ї та підвищеною зацікавленістю до нових маршрутів, у порту налагоджено співпрацю з туроператорами через компанію «Транскруїз». Цього року кількість заходів пасажирських суден з туристами зросла, відповідно, морський вокзал працює із прибутком.

– Яка проблема Вас особливо турбує?

– Сьогодні дуже багато залежить від нашого основного підрозділу – портопункту Кілія та його статусу. На превеликий жаль, поки що він приносить нам значні збитки. Протягом останніх років ми дотуємо портопункт, виділяючи по 300 – 400 тисяч гривень на рік! Вантажопотоки необхідно збільшувати. Наприклад, у 2012 році в портопункті Кілія здійснювалося лише перевалювання зерна і транзитного металобрухту. Гадаю, що підготовлений проект реконструкції портопункту, а ми бачимо тут у перспективі перевалювання нафтопродуктів та зрідженого газу, дасть поштовх розвитку всього порту. Якщо клієнт побачить, що ми поліпшили якість обслуговування, якщо відчує вигоду, портопункт Кілія стане для нього привабливим. Як ви розумієте, ми вже розробили заходи щодо реорганізації портопункту відповідно до Закону «Про морські порти України», які дозволять підрозділу зі збиткового стати прибутковим. Мій багаторічний досвід роботи свідчить про те, що економічні питання перевалювання та залучення вантажів повинні ретельно прораховуватися, аналізуватися, плануватися: ринкова економіка, як ми знаємо, не розвивається чітко по прямій. Гадаю, якщо нам вдасться імплементувати новий закон, то ситуація зміниться на краще.

– А чому, Володимире Іллічу, Ви в цьому так впевнені?

– Ще у 2002 році, у важкий для порту період, ми запровадили деякі інновації, які відповідають нинішнім статтям Закону «Про морські порти України», вони дозволили розмежувати державні та комерційні функції в діяльності порту. Основну переробку вантажів тоді провадила в нас Дунайська стивідорна компанія, і ми одразу поліпшили економічні показники підприємства, зуміли ліквідувати заборгованість із заробітної плати. Якщо у 2000 році збиток складав 3 мільйони 400 тисяч гривень, то після введення інновацій ми одержали 760 тисяч гривень чистого прибутку на рік. Відповідно, до Державного та місцевого бюджетів пішли значні відрахування.

До часу набуття чинності Закону «Про морські порти України» нашим підприємством були вжиті усі заходи щодо розподілу стратегічного майна. Тепер новостворена філія ДП «Адміністрація морського порту Усть-Дунайськ» під керівництвом В.В. Коровіна повинна забезпечувати безпеку мореплавання, відповідати за стан гідротехнічних споруд, причальних стінок, інфраструктуру загального користування, об’єктів стратегічного значення, а порт займатиметься виробничою та комерційною діяльністю. Гадаю, нам багато чого вдасться зробити.

Великі надії ми пов’язуємо з економічною зацікавленістю приватних компаній у співпраці з нами. Це, безсумнівно, сприятиме поліпшенню ситуації в порту, тим більше, що узаконено концесію, доступ приватного капіталу. За час існування морської галузі в Україні це перший документ такого плану.

Сьогодні є Координаційна рада на Дунаї, до складу якої входять народні депутати України, мери міст, представники облдержадміністрації, керівники морегосподарських підприємств, і всі його учасники відповідають за вироблення об’єктивних рекомендацій, на базі яких будуть ухвалені відповідні рішення щодо виходу підприємств галузі із кризової ситуації. А за кожним підприємством – долі багатьох людей та нашого краю в цілому.

Образливо чути, і не лише портовикам, коли Придунав’я називають депресивним регіоном. Можливості тут дуже великі. Таке підприємство, як ПАТ «УДП», у якого було провідне становище на Дунаї і найбільша провізна спроможність, не могло вийти із глибокої кризи, і лише зараз вже кілька місяців працює із прибутком. Хочеться сподіватися, що деструктивні процеси, які ми відчули повною мірою, нарешті, зупиняться.

Выпуск: 

Схожі статті