На гармані ТОВ «Дружба народів» – канікули. Незвичну тишу ще вчора гамірного майдану порушує тільки легкий вітерець, що витанцьовує на новенькому даху вагової. Капітальний ремонт тут провели після весняного буревію.
– Тоді ураганний вітер пошкодив мало не всі господарські покрівлі! – розповідає директорка товариства Тетяна Максимівна Огороднік. – Хоча коштів довелося витратити чимало, та сьогодні нам не страшні ні сніг, ні злива!
Тримати удар, і не лише стихії, у «Дружбі народів» справді вміють. При цьому стійкість характеру, волю і неабиякі ділові якості у веденні справ демонструє звичайна жінка, колишня вихователька дитячого садка.
Чотири роки тому, коли трагічно загинув керівник товариства Микола Миколайович Огороднік, сумних версій щодо подальшого існування найуспішнішого господарства району було чимало: від продажу до банкрутства. Вистояти і не зрадити справі, що була сенсом життя чоловіка, за словами Тетяни Максимівни, їй допомогла світла пам’ять про дорогу людину та високопрофесійна команда працівників сільгосппідприємства. Настрій був настільки бойовим, а впевненість у правильності прийнятого рішення такою твердою, що під впливом подій не постраждала навіть тваринницька галузь! Щоправда, у доцільності збереження племінної справи, започаткованої у «Дружбі народів» знатним тваринником району Сергієм Даниловичем Фригою, поки що переконують лише грамоти за призові місця на обласних сільськогосподарських виставках і розкішне, вгодоване стадо української чорно-рябої. Попри, практично, нульову цьогорічну рентабельність, на фермі все як було раніше: чисті корівники, ароматне сіно у яслах, як годинник налагоджена робота молокозабірної лінії. За усім цим – невтомна праця тваринників та їхня щира віра у те, що завтра буде краще. Унікальністю власної професії (нині молочнотоварні ферми у районі велика рідкість!) зоотехнік Світлана Васильчук, ветлікар Богдан Комарницький, завферми Тетяна Хомик, чабан Микола Захарчук, доярки Любов Матвієва, Оксана Захарчук, Жоржета Габрівська, Любов Грицак, Марина Ретколіс, Валентина Голденберг не стільки пишаються, скільки засмучені: кому Україну якісним молоком і м’ясом годувати?
– Було б у держави бажання підтримати вітчизняного сільгоспвиробника, за нами діло не стане! Не проміняють на місто рідне село і наші діти. Навіщо кращого шукати, коли у Петрівському є і вода, і газ (дякуємо районній владі), хороші внутрішні дороги. Були б лише здоров’я та робота! – спростовують думку про те, що у селі нема кому працювати тваринниці з багаторічним стажем Тамара Хомик і Олена Таборе.
Підтвердженням цьому стала обіцянка керівника господарства взяти на роботу сина завідувачки ферми, який незабаром отримає диплом Цебриківського аграрного ліцею:
– Кваліфіковані молоді спеціалісти нам дуже потрібні!
Ставка на професіоналів – основа кадрової політики у «Дружбі народів». Інакше не можна, коли мова заходить про сучасні методи ведення тваринництва і рослинництва. Відповідальність за останнє несуть тут молоді і беручкі до діла агрономи Євген Сафонов та Сергій Нечепуренко. На озброєнні мають безцінний досвід відомого попередника – Сергія Єремійовича Александрука, необхідну для роботи техніку (її підбирав головний інженер Сергій Павлович Луценко), необхідний запас органічних та мінеральних добрив, засобів захисту рослин і пального. Поряд зі сміливими агрономічними експериментами, що дають вражаючі результати щодо врожайності – виважена економічна політика. Як правильно розпорядитися заробленим і створити надійний матеріальний підмурівок для подальшого розвитку сільгосппідприємства дбає головний бухгалтер «Дружби народів» Олексій Йосипович Кіршул. В одному рядку з найважливішими виробничими видатками – постійна допомога місцевій ЗОШ, іншим об’єктам інфраструктури громади. Серед найяскравіших цьогорічних подій Т.М. Огороднік називає День села, який Петрівське відзначило широко і гучно.
– Такого чудового свята – з піснями, танцями, смачним пригощанням – у нас не було давно! – вважає директорка товариства. – А це означає, що село живе повнокровним, багатогранним життям. Дбати про інтереси людей в усьому – теж наш обов’язок.
Найперше – у виконанні зобов’язань перед своїми 260-ма пайовиками. Як і заведено, у згуртованій родині, стосунки будуються на повній взаємодовірі. Знають «Дружбу народів» і як роботодавця. На різних ділянках тут трудяться сімдесят сільчан, які по справжньому люблять та цінують свою роботу. Звідси і незмінно високий рейтинг сільгосппідприємства.
– Ми хоч зараз готові до нарощування виробничих обертів, були б лише можливості! – ділиться думками двадцятип’ятирічний завідувач току Сергій Шершенюк. – За підтримки держави Україна здатна надовго закріпити за собою статус світової житниці. Принципово новий рівень розвитку для «Дружби народів» – це запровадження власної переробки сільгосппродукції. Що пропонуємо зі свого боку? Те ж, що і більшість розвинених сільгосппідприємств району: потужну матеріальну базу, кваліфікований штат працівників, дбайливе ставлення до землі.
До переліченого слід додати ще й умілу організацію виробничого процесу. Сама Тетяна Максимівна продовжує називати себе новачком у світі сільськогосподарського бізнесу і невтомно опановує його непросту науку. Єдина жінка-керівник сільгосппідприємства у районі, стримана і по дитячому сором’язлива, ніжна і водночас міцна, цільна за вдачею. Несе повну відповідальність за все, що робить як керівник господарства, як глава сім’ї, де сьогодні підростає маленька онука Ніколь – Миколинка, як ніжно називають її батьки і щаслива бабуся.
– Наснагу жити і працювати людина черпає з любові, – переконана Тетяна Максимівна. – Любові до дітей, рідної землі, своєї роботи. Вона дає сили і натхнення, навчає мудрості і терпінню, вселяє надію і обов’язково приносить успіх!
