Гімназія № 1 ім. А.П. Бистріної в Одесі – знаковий навчальний заклад. Він бере початок від жіночої гімназії Г.Г. Піллер, став правонаступником СШ № 71 і легендарної СШ № 119. Не випадково про цю гімназію говорять: «Завжди перша». І роблять її такою люди, які безмежно люблять дітей, віддають їм усі свої знання, свою любов, допомагають реалізовувати їхні таланти та мрії.
Вчителька англійської мови Світлана Іванівна Пастух з 43 років професійного стажу 33 віддала гімназії ім. А.П. Бистріної. Вона народилася в Приморському краї, але далі її життя виявилося тісно пов’язане з Україною, з Одещиною. У 1964 році Світлана зі срібною медаллю закінчила Ставрівську середню школу в Красноокнянському районі. Через 4 роки, після закінчення факультету іноземних мов Ізмаїльського державного педагогічного інституту, прийшла на посаду вчителя англійської мови Біляївської СШ № 1. У 1973 році переїхавши до Одеси, стала заступником директора з виховної роботи СШ № 68, потім працювала інспектором Жовтневого району міста Одеси та викладачем англійської мови в СШ № 119. У 1982 році Світлану Іванівну призначають заступником директора з навчально-виховної роботи СШ № 119. Вона пропрацювала на цій посаді 15 років. У 1998 році стала переможницею міжнародного конкурсу «Україно-американські премії за досягнення у викладанні», брала участь у семінарі підвищення педагогічної майстерності в університеті штату Делавер, у Лінкольн-центрі в Нью-Йорку. 66 її вихованців закінчили факультети романо-германської філології різних університетів. 18 учнів під керівництвом Світлани Іванівни успішно підготувалися до здачі екзамену TOEFL для подальшого навчання в університетах Канади, Великої Британії та США.
С.І. Пастух – заслужена вчителька України, її ім’я внесено до книг «Педагогічний Олімп Одещини» та «Флагмани освіти і науки України», нагороджена нагрудним знаком «Василь Сухомлинський».
За ініціативи С.І. Пастух делегація СШ № 119 першою в Україні та другою в СРСР побувала за обміном в США, у Балтиморській приватній школі Мак-Дону. Ця поїздка послужила початком досить плідної співпраці. Світлана Іванівна, задовго до початку прориву на провідні позиції у світовій економіці Китаю, висловила ідею навчання школярів китайської мови. І гімназія № 1 ім. А.П. Бистріної стала в цьому напрямі першовідкривачем. Її учні навіть побували в Піднебесній.
На жаль, Світлани Іванівни вже немає. Після неї залишилися записи про зміст педагогічної праці, міркування про те, які пріоритети повинні бути встановлені в системі освіти та виховання в сучасних умовах.
Наприклад, багато уваги Світлана Іванівна приділяла питанням сутності здібностей дітей та виховання лідерів. Нижче наведені деякі з висновків, до яких дійшла досвідчений талановитий педагог.
«У Стародавній Греції, Китаї, Японії всі прагнули навчити та виховати видатних талановитих людей для своєї держави або для виконання певної місії. За всю історію освіти були приклади того, як різні народи приділяли особливу увагу дітям, які в ранньому віці проявляли ті або інші здібності. Якщо таланти дитини розвивати змалечку, її розумові здібності настільки зростають, що між нею і звичайними дітьми виникає велика дистанція. Для мене талант складається зі здібностей вище середнього рівня, мотивації до навчання та спроможності творчо підходити до матеріалу, що вивчається.
На мій погляд, класно-урокова система, що домінує в навчально-виховному процесі вже протягом 300 років, сьогодні стає перешкодою на шляху розвитку здібностей учнів. Адже на уроці учень, як і раніше, залишається пасивним користувачем інформації в попередній системі координат, де відбувається виклад навчального матеріалу педагогом, засвоєння його учнями та одержання ними відповідних оцінок. У сучасних умовах розвиток дитини більше має йти шляхом самостійного пізнання навколишнього світу та самопізнання. Певна загальмованість цього «само» призводить до появи такого стійкого феномену, як «сірість» у навчанні значної кількості учнів. І в них поступово формується стала модель депресії. Іноді вона настільки глибоко проникає в особистість дитини, що здатна на все життя сформувати її поведінку.
У моїй школі є приклади, коли обдарованих дітей виділяють в окремі перспективні класи, групи. Для цих класів підбирають компетентний педагогічний колектив, іноді запрошують окремих педагогів з університетів – з ОДУ ім. І.І. Мечникова, економічного, медичного. Педагоги намагаються дати учням знання понад програми, розвинути їх інтелектуально. Великі можливості відкриваються для дітей, раніше віднесених до безнадійних, у класах вирівнювання. В них разом навчаються учні з різним рівнем підготовки, різними розумовими здібностями. Правильна організація навчального процесу дозволяє зацікавити одержанням нових знань навіть тих, хто раніше значився серед відстаючих.
В сучасних умовах особливого значення набувають лідерські якості учнів. Тому ми в гімназії в деяких класах ввели курси «Менеджмент та ділова англійська мова». На них ми обговорювали питання, пов’язані із вмінням себе правильно представляти та справляти гарне враження, складати робочий розпорядок дня, визначати ділові пріоритети та шляхи їх досягнення».
Як бачимо, Світлана Іванівна, будучи викладачем англійської мови, набагато ширше розглядала роль вчителя. Для неї важливим було не лише передати учням знання, допомогти їм полюбити мову та захотіти опанувати її досконало. Вона прагнула максимально повно розвинути індивідуальні особливості дітей, дарувала світло своєї унікальної особистості. У цьому і полягає головний секрет, що дозволив дуже багатьом вихованцям Світлани Іванівни домогтися серйозних професійних висот, ніколи при цьому не забуваючи рідну школу, ті стіни, в яких починалося їхнє сходження.
