Погодьтеся, тільки в Одесі шкільний учитель може захоплюватися дослідженнями архітекaурного декору старих будівель. Добре, що історичний центр, який прикрашають витвори видатних зодчих, усе ще дає для цього безліч дуже цікавих можливостей.
Ніна Іванівна Бондаренко – педагог школи-інтернату
№ 2. Вдивляючись у барельєфи, маскарони (скульптурні прикраси будівель у формі голови людини або тварини в анфас), герми (чотиригранні стовпи, що закінчуються скульптурною головою спочатку бога Гермеса, а потім і інших богів), думала про те, як допомогти дітям побачити й захопитися цією красою рідного міста. Щоб їм ніколи не захотілося нічого ламати.
У книжці «Населення» одеських фасадів», представленій у Всесвітньому клубі одеситів, автор розповідає про приблизно 400 об’єктів. Наприклад, на будинку по вулиці Княжій, 40, зображений портрет мушкетера. І Ніна Бондаренко практично впевнена, що це жарт архітектора Олександра Бернардацці – мушкетер вже дуже схожий обличчям на нього. Фахівці, які могли б допомогти розібратися в ситуації, зокрема з інституту криміналістики, від відповіді ухилилися. Напевно, повважали прохання автора про ідентифікацію зображення на фасаді будинку, м’яко кажучи, дивною.
Інша цікава знахідка пов’язана з Оперним театром. Над головним входом зображений жіночий маскарон. На його голові сидить жіноча особина, щоправда, з копитом і руками-крилами. Ніна Бондаренко вирішила з’ясувати, звідки прийшов такий образ. Виявилося, що з ісламу. Зображена сутність називається альбараком. І саме на ній вирушив у свій похід пророк Мухаммед.
Віце-президент Всесвітнього клубу одеситів Євген Голубовський справедливо відзначив, що книжка «Населення» одеських фасадів» ніби підказує нам: не забувайте піднімати голову й дивитися вгору. Там, на фасадах, справді живе своя історія Одеси, у якій залишилося чимало загадок.
Євген Михайлович запропонував наступну книжку присвятити орнаментам і дрібній пластиці. Про їхніх авторів, на жаль, відомо дуже мало.
Письменник і краєзнавець Ростислав Александров нагадав про існуючу раніше практику: якщо будинок у центрі Одеси збиралися перебудовувати, фото його фасаду ще до втручання будівельників здавали в БТІ. Повернення до подібного підходу зі здачею фото в краєзнавчий музей допомогло б зберегти пам’ять про компоненти архітектурного вигляду старих будівель, що безповоротно втрачаються. Адже навіть Ніна Бондаренко визнала: деякі описані нею елементи декору фасадів за час збору інформації й очікування виходу книжки у світ почали руйнуватися або вже зруйновані повністю.
На завершення презентації авторка подарувала книжки ОННБ ім. Горького і бібліотеці своєї школи-інтернату № 2.
