Про те, що святого Миколая шанували й на Сході, й на Заході з дуже давніх часів, свідчить хоча б та обставина, що аж через сім століть по завершенні земного шляху чудотворця знайшлися в західних краях Європи люди, які забажали перенести його мощі поближче до себе (місто Барі в Італії).
Ім’я угодника Божого перекладається з грецької як «переможець народів». У християнському смислі це тлумачиться так, що святий Миколай своїм особистим впливом на життя багатьох людей по всьому світі, своєю допомогою відвойовує для Бога душі, переможені злом, залучає представників різних народів до Царства Божого.
По його поміч, буває, звертаються й іновірні, буває навіть, що й люди, які звикли вважати себе неприналежними до жодної з релігій. Про таке можна дізнатися і з етнографічних досліджень, і з оповідей, яких чимало набралося за понад півтора тисячоліття по земнім життю святого. Буває, що й великим грішникам він допомагає в буденних земних справах – у сподіванні розтопити кригу серця та спонукати до покаяння. Якщо ж через брак надії не навернеться людина до істини й матиме завдяки допомозі Миколая лише якусь тимчасову земну радість, – то вже її особистий вибір.
Через легковажне ставлення до оцієї особливості святого – скоро допомагати у скруті – сформувався та розтиражований масовою культурою дещо спрощений образ…
А втім уміє Миколай і гніватися, і покарати тих, що зловживають його поблажливістю. Про це теж можна прочитати у свідченнях, записаних по багатьох країнах світу за сотні років.
Бувши архієпископом міста Міри Лікійські (на півдні нинішньої Туреччини) і знаний християнами далеко за межами цієї території, святий Миколай відіграв величезну роль у боротьбі з однією з найнебезпечніших, найзліших єресей, а також у подоланні тоді ще дуже сильного у своїх позиціях поганства.
Але для тих, що не звикли заглиблюватися в давню історію та в теологію, святий чудотворець ось уже близько 17 століть є передусім помічником, другом простих людей, покровителем подорожан і нужденних, несправедливо (або навіть і справедливо) засуджених, зобиджених – та взагалі всіх, хто не цурається його допомоги.
