У Будинку-музеї М.К. Рериха (вул. Велика Арнаутська, 47) відкрилася виставка картин Галини Лєкарєвої-Нікітіної «Співзвуччя».
…Відкрилася зимового дня – як привіт від літа, що минуло, або… як провісник літа прийдешнього. І картини в рамах – немов листівки, відправлені з літніх подорожей, що дійшли тільки з гаданим запізненням, – а насправді, вчасно. Бо коли ж, як не в лютому, згадати про літо…
Твори Галини Лєкарєвої-Нікітіної, справді, спогади про подорожі-мандрівки заповідними куточками нашої області. Ще наприкінці минулого століття був задуманий авторський проект Галини Вікторівни та її колег-однодумців – «Арт-туризм». Почалося все з поїздки до села Червоної Коси на березі Дністровського лиману – і з відкриття його скромної краси. З того часу Галина Лєкарєва-Нікітіна, Віктор Потєряйко, Олександр Геращенко, Світлана Крижевська, Сергій Папроцький та інші щороку виїжджають із мольбертами в місця, що стали вже улюбленими, і відкриваючи нові. За ці роки художники побували в Петрівці, Затоці, Лебедівці, Базар’янці, Фрумушиці-Новій, Грибівці, Білгороді-Дністровському... Дісталися навіть до острова Зміїного… Після літніх експедицій роботи демонструються в місцях їх створення, відкриваючи, тепер уже для місцевих жителів, красу їхньої малої батьківщини. Згодом до живописців і графіків долучилися фотохудожники, учені-екологи, журналісти. Проект здобув підтримку з боку меценатів і влади, вийшов на міжнародний рівень.
Експозиція в Будинку-музеї М.К. Рериха – роботи різних років. Зібрані в просторі невеликої, – не стільки виставкової, скільки концертної, зали, – вони створили атмосферу… літнього дня. Звичайного, нічим не примітного… Ось – просто річка, лиман, море, беріг річки, лиману, моря, човни, прибережна трава, квіти, хати… Звичний пейзаж... А якщо – «зупинитися, оглянутися», розчинитися в цьому літньому дні, відключивши телефони та інші засоби зв’язку зі звичайним життям… тоді… щось зміниться в нас самих.
На картинах Галини Лєкарєвої-Нікітіної немає людей… Можливо, тому, що художниця по-справжньому відчуває себе «наодинці з природою» і прагне передати це відчуття нам? Але чи не стоять в цей час люди недалеко від мольберта, здивовано спостерігаючи, як перетворюється на полотні «місце їхнього проживання» на витвір мистецтва? Палітру художниці можна назвати пастельною – білий, сірий, зелений, жовтий, блакитний… Тільки «пастельність» ця просочена південним, часто безжалісним сонцем, немов законсервованим у ній. Звідси й відчуття спекотного літнього дня на березі річки, лиману, моря…
