Наприкінці січня в Одесі відбувся обласний тур Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів – членів Малої академії наук України. І школярка з Ленінського НВК, одинадцятикласниця Вікторія Ботнар зайняла перше місце, написавши контрольну роботу з української мови і літератури. Дівчина також блискуче захистила авторські вірші і творчу роботу «На крилах вітру».
Вікторія дуже любить гуманітарні дисципліни, тож вже декілька років поспіль стає лауреаткою другого ступеня в обласному фестивалі-конкурсі «Чисті роси» в номінаціях «Читці» та «Поети».
Вірші дівчина почала писати в сьомому класі. Їй хотілося передати римованими рядками красу природи рідного краю, почуття любові до своїх батьків, товаришів, близьких, знайомих. Вона відразу знайшла підтримку в своїх ровесників та вчителів-наставників. Як і кожна з ровесниць, дівчина мріє про справжнє кохання та вірність.
– Поезія Вікторії Ботнар цікава за змістом, доступна в сприйманні. Це особистий, неординарний погляд на світ, її внутрішнє «я», велике бажання бути щасливою, вірити і надіятися на кращий завтрашній день, – говорить директор Ленінського НВК Наталія Олексіївна Годовенко. – А ми – дирекція та вчителі школи – підтримаємо її у творчому пошуку. Ми щиро вдячні батькам за гарне виховання нашої учениці.
Сподіваємося, що юна поетеса і надалі радуватиме нас своїми щирими римованими думками та невідступно йтиме назустріч своїм мріям і надіям. Щиро зичимо їй попутного вітру і достойної участі у всеукраїнському турі МАН у Києві!
Пропонуємо увазі читачів декілька віршів Вікторії Ботнар:
Я прагну вірності
Метелики брів здійнялися вгору,
Здивовано глянули в душу саму.
Чому ти мовчиш,
що у вранішню пору
Прийшов дарувати цю юну весну?
Дивися ж бо, хлопче,
я дуже ревнива,
Я вірності прагну,
не зради й на мить!
Як буде любов твоя чиста,
правдива,
То в серці, повір, і моя заіскрить.
Свята правда
Кохання – це вірність,
кохання – це ласка
І несказанна свята доброта.
Хтось каже:
«Воно – небезпечная пастка
І добровільна довічна тюрма».
Це трохи не так, що тюрма…
й добровільна…
Це – бажане щастя одне на двох.
Це тиха порада і думка спільна.
Все чесно і чисто, як учить нас Бог.
Таким же кохання й повинно бути,
А ні, щоби ревність,
зловіщий сміх.
Ми хочемо раду
Всевишнього чути,
Як світ врятувати від чварів усіх.
Кохання – це вірність,
кохання – це ласка,
Непереможна людська доброта.
Криштально-чиста,
як мамина казка,
Як Господа слово,
як правда свята.
Самотність
Уже всю воду випили ті жаби,
Де лотоси цвіли, що милували нас.
Я зупинила б їх, коли змогла би,
Та вогник твій давно в душі погас.
Ця випадковість, може,
й не даремна,
Не повернути нам
перегорілий час.
А в серці стогне так болюче-щемно
Старий ставок
без лотосів й прикрас.
