Цими днями в Одеському історико-краєзнавчому музеї відкрилася виставка «У всього у світі – своя пісня». Її цілком справедливо можна назвати сімейною, адже роботи представили четверо пов’язаних родинними зв’язками художників: Володимир Дудник, Тетяна Соколова, Катерина Дудник і Сергій Іофік.
Володимир Дудник добре відомий майстер пензля, який створив у 1991 році відділення Спілки художників України в Ізмаїлі, він зробив чимало для розвитку й популяризації живопису в Придунав’ї. Творча манера художника вирізняється великою амплітудою технічних засобів. Володимир Дудник детально проробляє кожен мазок на полотні, створюючи глибокий і водночас зрозумілий образ, від абстрактного філософського до усім звичних пейзажу або натюрморту.
– Цю виставку спочатку запропонували підготувати мені самому. Але тут у мене виникла ідея. Якщо будуть представлені тільки мої роботи – то це нуднувато. Потім і подумав, що Таня, Катя й Сергій зможуть представити свої роботи. І назва експозиції «У всього у світі – своя пісня». На цій виставці виходить, що ми співаємо кожен свою пісню, – відзначив під час відкриття Володимир Дудник.
Заступник директора Одеського історико-краєзнавчого музею Юрій Слюсар підкреслив:
– Не було ще такого, щоб члени родини об’єднувалися й показували нам свою творчість. Це звертає на себе увагу. Ми завжди вітаємо художників з півдня нашої області. І от знову Бессарабський край представляють наші друзі. Привертає до себе увагу оптимістичний погляд на життя. Любов до рідного краю втілюється в ландшафті і в тих людях, які зображені на полотнах.
Тетяна Соколова почала займатися живописом лише десять років тому. Але її роботи вже прикрашають зібрання Ізмаїльської картинної галереї, Київської галереї «Раритет АРТ», приватні зібрання колекціонерів у Франції, Румунії, Болгарії, США, Німеччині та Росії. Своє світосприйняття вона передає через барвисті полотна, на яких зображені квіти, тварини в найрізноманітніших варіаціях – від реалістичних до образно-фантастичних.
Основний мотив сюжетів Катерини Дудник – світ дитячий, світ добрий і відкритий.
– Ставши мамою, я захотіла оточити маля любов’ю. Хотілося проявити себе. Для мене єдиним варіантом були полотна й фарби. Яскраві й пастельні тони. Усе, що було в серці, я виражала у творчості.
Картини Сергія Іофіка не такі прості для сприйняття. На них хитромудрі візерунки, із вкрапленнями різних «сторонніх» матеріалів, металевих деталей. На одній з картин присутній навіть пропелер – від дитячої іграшки, мабуть. Його світи ілюзорні й незрозумілі. Це синтез музичних ритмів, фантастичних образів, експресії кольору. Це неспроста: його основне заняття – звукорежисура.
На відкритті Володимир Дудник подарував одну з картин з видом Свято-Миколаївської церкви музею і сам був удостоєний подарунків. Адже відкриття виставки збіглося з ювілеєм художника.
Виставка триватиме до 14 березня.
