Перед Міжнародним жіночим днем ми розповімо про організацію, кредо якої – істинно материнський принцип: чинити добро й нічого не просити натомість. Спочатку це була Асоціація жінок Ленінського району Одеси. Рівно 10 років тому її зареєстрували як Громадську організацію «Пересипчанка». Голова – Надія Миколаївна Абрамова як ніхто інший знайома з потребами жителів депресивного району Одеси.
Досить довго ведучи громадську роботу, Надія Абрамова стала членом піклувальної ради міста при департаменті праці та соціальної політики, громадської ради при облдержадміністрації, ради опіки та піклування Суворовського району, обласної асоціації жінок.
– «Пересипчанка», – розповідає вона, – займається винятково соціальними питаннями. Робота ведеться за трьома напрямами в кількох мікрорайонах: Пересип, Слобідка, Куяльник, «Одессільмаш», селище Більшовик, село Крива Балка. Перший напрям – багатодітні родини. Благополучних родин у нас на обліку понад двісті. У неблагополучних «багатодітках» ситуація звичайна: алкоголіки й наркомани народжують дітей, щоб одержувати допомогу. Їхні малята відразу по народженні приречені на соціальне сирітство. Завдання нагодувати діток, одягти й обігріти стало другим напрямом нашої роботи.
Без уваги дітей полишати не можна. Судіть самі: жінка, що колись займалася проституцією, почала залучати до свого ремесла двох юних дочок-близнючок. Ми довго з нею «воювали» і, зрештою, ситуація розв'язалася на користь дітей. Зараз вони живуть із бабусею.
Далеко не всі малята можуть улітку потрапити до табору відпочинку. Понад шість років організація перемагає в конкурсі соціального замовлення Одеської міськради в номінації «Безпритульні діти». Під наданий проект були отримані кошти, і тепер на території дитячого центру «Зоресвіт», сусіда «Пересипчанки», працює літній дитячий табір «Промінь надії». У літню пору, з ранку до вечора, близько 40 дітей молодшого та середнього шкільного віку перебувають під доглядом дорослих. З ними займаються керівники різних гуртків, вони возять їх на екскурсії та до театрів. Усіма послугами, які місто надає безкоштовно, діти користуються. Улітку один з ресторанів годує юних відпочивальників обідами. Усі витрати взяла на себе «Пересипчанка».
Але діяльність не обмежується організацією літнього відпочинку. Новий рік, 23 лютого, 8 Березня та всі «червоні дати календаря» відкладаються в пам'яті дітей теплими спогадами. Протягом року в актовій залі сусіднього дитячого центру проводяться свята та різні конкурси.
В організації працює програма підтримки творчо обдарованих дітей із малозабезпечених, багатодітних і неблагополучних родин. Двічі на рік протягом уже п'яти років юним спортсменам, співакам і художникам вручаються стипендії. Сума невелика, але коли діти в урочистих обставинах одержують своїми стараннями зароблені гроші, то надихаються на нові починання.
Третій напрям – незахищені верстви населення. Зокрема, люди похилого віку, що не є на обліку в центрі соціальної допомоги. Забуті своїми дітьми й родичами, вони стали свого роду соціальними сиротами. Наочний приклад. Син-алкоголік забирає у своєї старої матері пенсію, при цьому регулярно її б'ючи. Тепер працівниці «Пересипчанки» разом із нею йдуть на пошту по пенсію та купують їй продукти й ліки. Решта грошей, до наступних покупок, зберігається в сейфі організації. Нещодавно до центру звернулася пенсіонерка, що переписала свою квартиру на онучку. Після цього «добра дівчинка» відправила бабусю до психлікарні. Ми підшукуємо жінці хорошого юриста, який зможе захистити її права.
Організація практикує обмін одягу – «cross-dress». Непотрібний одяг можна принести до нас, а якщо потрібно, обміняти на інший. Нещодавно з вулиці Балківської практично босоніж прийшла бабуся, клієнтка організації. Їй підібрали взуття та верхній одяг.
Недоліків у наявній системі організації соціальної допомоги вистачає. Взяти хоча б той факт, що адміністрація величезного Суворовського району розташована дуже далеко, на вулиці Затонського. Як дістатися туди старій людині зі Слобідки або Більшовика, та ще й потрібно потрапити в прийомний час? виникає асоціація з каменем, покладеним у руку жебракові, що просить милостині.
– Найсприятливіший для нас час, – веде далі Н. Абрамова, – це передвиборні кампанії. Тоді хоч щось робиться для людей. Кандидати виділяють кошти на впорядкування нашої спільної з дитячим центром території, харчування, одяг і різні необхідні дрібниці. Але вибори закінчуються, людина обіймає бажаний пост і зникає з нашого поля зору.
Із благоустроєм внутрішнього двору допоміг Геннадій Труханов. Треба віддати належне. Ставши депутатом, він і зараз нас не забуває. Окремо відзначу надійну співпрацю з товариством Червоного Хреста. Голова Тамара Барнич завжди з готовністю подає всебічну допомогу дорослим і дітям.
– Мене запитують: чому я не облишаю цю справу?.. Я просто не маю права покинути безпритульників, що очікують на порозі центру настання літа, щоб потрапити до табору та поїсти досита. Особливо шкода обманутих усіма старих. Коли вони приходять до нас на свято в день літньої людини, то так захоплені спілкуванням, що не хочуть розходитися. На жаль, крім нас, у цих людей нікого немає.
Зараз «Пересипчанка», що існує на благодійні внески, переживає не найкращі часи. За 10 років, що минули від дня заснування, організація вперше опинилася в такому жалюгідному стані. Бракує коштів, спонсорської допомоги. Міськрада регулярно нагороджує Надію Миколаївну подяками за роботу, але ними дітей не нагодуєш. Найбільша подяка для неї – посмішки знедолених дітей і старих. Заради них варто трудитися.
