Творчість Тараса Шевченка дуже шанують у родині Хоменків із Саврані. Можна сказати, що ця любов до поезії Кобзаря передалась у спадщину від неньки до сина, невістки та внучок.
З великою шаною згадує про свою свекруху Раїса Євстафіївна Хоменко.
– Тетяна Йосипівна, мати мого чоловіка, жила у селі Мала Сквирка, що на Київщині. Вона проста жінка, понад усе любила читати Шевченка, – розповідає Р. Хоменко. – Знаєте, для неї «Кобзар» була настільною книгою. Було попорається по господарству і сідає читати. Звідки в неї такий потяг до поетичного слова, не знаю, але він був щирим, від самого серця.
Бабуся Тетяна часто читала твори Шевченка своїм онучкам, ще маленьким тоді Ліні та Люді. Пригорне їх до себе, розкриє книжку і читає, як казку, як пісню, як сповідь…
Цікаво, що дівоче прізвище Тетяни Йосипівни – Шевченко. На жаль, її діти та онуки не знають родоводу бабусі, але їм хотілося б мати причетність до Великого Кобзаря.
Тетяна Йосипівна відійшла за вічну межу кілька десятиліть тому. І вона заповідала дітям, щоб її поховали узвишші, біля річки…
– Ми пообіцяли, – розповідає Раїса Євстафіївна. – Між двома селами Мала Сквирка та Яблунівка протікає річка, через яку перекинули місток. Від нього вгору тягнеться дорога, що веде до кладовища. І могила нашої мами на узвишші, вона видна ще здалеку…
Раїса Євстафіївна з дитинства також шанує видатного українського поета. У школі за хорошу успішність вона була нагороджена збірником Тараса Шевченка. Рік видання цієї книжки 1955-й, і жінка досі зберігає її, як раритетну річ.
Р. Хоменко – фаховий викладач музичної школи, нині – на пенсії, та бере активну участь у художній самодіяльності, є керівником народного співочого колективу «Мелодії життя», що організований при клубі за інтересами «Затишок». В репертуарі колективу є пісні на вірші Тараса Шевченка. І співаки їх залюбки виконують, адже рядки Кобзаря сповнюють серця енергією та додають сил.
