Одеському Музеєві звуку, який сформувався завдяки багаторічній копіткій праці, виповнилося два роки. Цю дату вирішили відзначити городяни, небайдужі до музики.
Інших таких музеїв в Україні немає. Тут зібрано унікальні експонати.
– За невеликий період нам довелося змінити місце дислокації, – говорить засновник і директор музею Василь Пінчук. – Це було обумовлено зростанням кількості експонатів – понад п’ять тисяч зразків раритетної техніки, носіїв звуку.
Серед найстарших апаратів можна назвати грамофон 1875 року, поліфон 1890 року, рідкісні надзвичайно гарні музичні скриньки.
Красується в експозиції найперший у світі кишеньковий фонограф «мікофон». Його форма нагадує швейцарські кишенькові годинники. Творці приладу – брати Вадас. Цей пристрій легко поміщається на долоні, його можна було брати із собою на прогулянку й насолоджуватися музикою.
Але, за словами Василя Пінчука, зберігати все це багатство досить складно.
– До нас приносять чимало старих інструментів, які буквально розпадаються. Прийнявши в колекцію унікальний фонограф, нам довелося відновлювати його понад тиждень.
Вітати музей із днем народження прийшов відомий джазмен Юрій Кузнецов. Він сказав, що дуже любить пісні на тему Великої Вітчизняної війни.
– Слова пісні «Темная ночь» глибокі, у ній кожне слово – на вагу золота, – говорить Юрій Кузнецов. – І в цьому сенсі значно програють багато які тексти пісень сьогоднішніх. Вважаю, що треба певною мірою відгороджувати дітей від сучасних музичних віянь. У них багато прохідного, тимчасового, скороминущого... А тутешня раритетна апаратура зафіксувала вічне: голоси Шаляпіна, Карузо, Вертинського, музику Рахманінова.
Відомий музикант вважає, що нині прослідковується тенденція повернення до вінілових платівок. Фахівці з акустики невдоволені якістю цифрових аудіофайлів, тому в середовищі «музичних гурманів» використовується модернізована аналогова техніка далеких шістдесятих, так звані лампові підсилювачі.
Головним ведучим вечора, присвяченого річниці, виступив актор театру та кіно Арсеній Горунов. За його словами, у доторканні до історії музичної індустрії присутня певна магія. А одесити мають змогу довідатися про те, як зароджувалося та розвивалося мистецтво запису і відтворення звуку.
Справді, індустріальне суспільство крокує шляхом мініатюризації пристроїв, повсюдним є перехід на цифрові, а отже стиснуті аудіоформати. Дедалі частіше люди вибирають крихітні плеєри й навушники-вкладиші, віддаючи перевагу невеликим розмірам, на шкоду якості.
– Все плине, все змінюється, – говорить Арсеній Горунов. – Але особисто я ще з дитинства запам’ятав запах величезного лампового приймача коли він розігрівався. Це надавало певного об’єму сприйняттю.
Шанувальники апаратури хай-фай (високоточного відтворення), приходячи до музею, частенько бідкаються, що не сприймають сучасну цифрову техніку й залишаються прихильниками аналогових підсилювачів звуку. І хоча технології не стоять на місці, ще зарано говорити про перемогу цифрових треків над аналоговими доріжками. Можливо тому одеські цінителі звуку з великою повагою ставляться до музею, що ташується за адресою: вул. Новосельського,75 і працює щодня, крім понеділка.
