У Музеї сучасного мистецтва в Одесі відкрився виставковий проект «Декор відчуження». Представлено документацію одеського графіті за останні кілька років. 

Графіті зародилося у Нью-Йорку наприкінці 1960-х як частина субкультури хіп-хоп. Тривалий час це народне мистецтво обмежувалося декоративними написами на стінах, парканах тощо. Останнім часом стало модним комбінувати текст і образ.

– «Декор відчуження» – спроба поглянути на глибоку соціальну проблему, – говорить директор музею Семен Кантор. – У сучасній урбанізованій культурі відчуженість – чи не лейтмотив в інтерпретації людського життя, одна з головних тем у зображенні душевних переживань індивіда. Живе спілкування замінено контактами віртуальних образів – аватарів у соціальних мережах; замість вживания в національну культуру – музика у плеєрі за особистим вибором тощо. Кожен на своїй хвилі… Як наслідок, набула поширення теза про абсолютне право особистості на цілком автономне самовираження. 

Дана виставка – це просто реакція на те, що відбувається. Головний посил у творчості кожного з вуличних художників далеко не завжди має конкретного адресата, це тільки особистий погляд творця.

Графіті – це декор вулиць, головна ідея якого – порятунок від повсякденної сірості. У численних художніх галереях у надлишку представлені класичні твори живопису, які в певному сенсі приїлися публіці, – от і з’явилася свого роду альтернатива. 

Прогулюючись уздовж непоказних, позбавлених естетичного начала вулиць, ми мимоволі переймаємося питанням: а чи присутнє в нашому житті прекрасне? А чи воно відірване від життя простого обивателя мегаполісу і абсолютно невластиве буденності? Але мистецтво не можна втиснути в рамки, адже воно проривається, як прекрасна квітка крізь асфальт. Ті речі, що викликали жах і здивування, у вмілих руках графітчиків перетворюють образ міста. Але так само, як при відокремленні зерен від полови, слід відрізняти роботи вуличних художників від зразків вульгарності та хамства, які теж є на стінах будинків.