На заході, присвяченому 200-річчю Тараса Шевченка, у Будинку творчості школярів діти розповіли багато цікавого про життя поета.
Учасники гуртка «Народна творчість» разом зі своєю керівницею Надією Пуденковою підготували літературно-музичну композицію «Шана Кобзареві». Долучилися й інші гуртківці, що зробило програму ще цікавішою та насиченішою.
В основу було покладено сценку в сільській родині: батько й мати розмовляють зі своїм сином про Тараса Шевченка. Інші учасники продовжили оповідь, до якої додали вірші, пісні, український танок.
Згадали, що Шевченко був іще й талановитим художником. Багато своїх живописних творів залишив нам у спадок – понад 1000. За свої малюнки Шевченко був нагороджений трьома срібними медалями.
А ось іще одна цікава подробиця з життя поета, про яку довідалися школярі. Під час заслання до казахських степів Тарас Григорович посадив на півострові Мангишлак вербу. Увіткнув гілочку у вологу землю біля джерельця. Дбайливо доглядав, бо ж цей пагінець мовби поєднував його з рідною землею. Було те 1850 року. Дерево росло й зеленіло аж до 1997-го. Коли ж почало старіти та всихати, пагінці від тієї верби передали до України. А з нагоди 200-річчя Кобзаря 200 нащадків верби, посадженої Шевченком у засланні, розійшлися по багатьох країнах світу.
– На вшанування Кобзаря ми провели зі своїми вихованцями чимало заходів. Вдалими та цікавими були конкурси юних художників і читців, – розповідає директорка Будинку творчості школярів Наталя Іспанюк. – У заходах взяли участь майже всі гуртківці. За мету ми ставили насамперед розширити знання учнів про життя і творчість Тараса Шевченка, а також на його прикладі сприяти вихованню у молоді національної самосвідомості.
Насамкінець Наталя Миколаївна звернула увагу на те, що нинішній рік в Україні оголошено Роком Тараса Шевченка, тому до його величної постаті будуть повертатися ще не раз. Директорка подякувала учасникам за старанність, потім усі разом сфотографувалися на згадку.
Впевнена: у пам’яті й дітей, і дорослих усе почуте залишило слід. Згадуючи розповідь про Шевченкову вербу, пораділа з того, що недавно в центрі Саврані також було посаджено кілька верб. А загалом у районі проростає дуже багато верболозу, яким, зокрема, щедро вкриті береги річок Південний Буг, Яланець та Савранка. Пройнялася до них особливою шаною, як до улюбленого Шевченкового дерева.
