У краєзнавчому відділі бібліотеки ім. І. Франка відбулася презентація книжки Олександра Галяса «Французи в Одесі», виданої з ініціативи «Креді Агріколь Банк» за підтримки Посольства Франції в Україні та громадської некомерційної організації «Альянс Франсез».
«Tout homme a deux pays, le sien et puis la France» – «Кожен собі має дві країни – власну та Францію» (Анрі де Борньє). Такі слова обрав відомий одеський журналіст як епіграф для своєї книжки. І ці слова цілком слушні. Адже французи вплинули на формування та розвиток багатонаціональної й мультикультурної Одеси. Зокрема й про це розповідав присутнім на презентації директор Одеського центру «Альянс Франсез» Сильвен Бано.
Колись Одесу називали маленьким Парижем, а Бабель порівнював її з Марселем. Тут зверталися «мадам», а шампанське вдови Кліко з'явилося чи не раніше місцевого вина. З перших днів існування міста в ньому витав галантний французький дух, матеріалізуючись у Ришельєвській та Ланжеронівській вулицях, Дюківському саді, Пале-Роялі, Французькому бульварі.
Перші банківські будинки тут належали Фурньє, Жома та Рено. Барон Рено володів і будинком на нинішній Ришельєвській, де жив Пушкін. Одеський комерційний суд очолював граф де Сен-Прі, комерцією з Європою займалася фірма Франже. В Одесі працювали заводи з виробництва стеаринових свічок (Ж. Пітансьє), вакси (А. Жако), мила (Лабер), пудри (Пішон). Між іншим, – і тут виручає міська топоніміка, – Пішонівська вулиця крізь два століття пронесла пам'ять про скорителя жіночих сердець і нюху…
А Одеська преса? Перша газета видавалася французькою – «Messager de la Russie Meridionale, ou Feuil commerciale»! А коли 1827 року почав виходити «Одесский вестник», то й він друкувався двома мовами – французькою та російською. Як не згадати, що Пушкін скаржився в листах: у книгарнях лише французькі книжки, російських не знайдеш. Вимагав від друзів, щоб постачали його альманахами та книжками…
Таке чудове видання, як «Французи в Одесі» Олександра Галяса, – подія знакова. Це не тільки повернення до джерел заснування міста, до його «французької» історії, але й, безумовно, духовне збагачення, діалог культур, який триває вже кілька століть.
