У Петрівській ЗОШ № 2 сьогодні працюють шість її колишніх випускників. Серед них – Альбіна Кротюк.
Першого вересня минулого року вона прийняла свій перший клас.
– В рідній школі я б погодилася повноцінно працювати і задарма, бо не уявляю свого життя без неї, без дітей, – говорить молода вчителька. – Буває складно. Але дивлячись у вогники-оченята, слідкуючи за рученятами моїх школяриків, які ще півроку тому не вміли писати, розумію, що до цієї радості не дорівняються жодні труднощі.
Вона не соромиться зізнатися, що багато чого ще не знає, але завжди готова вчитися і опановувати нове. Торік, коли вперше проводила свято з дітьми, не знала навіть, як його організувати. Велику підтримку завжди відчуває від старших колег. Вчителі початкової школи дуже дружні, завжди підкажуть, порадять, поділяться досвідом.
– Люблю, коли до мене на уроки приходять колеги, заступник директора, – веде далі Альбіна Дмитрівна. – Завжди враховую їхні зауваження, побажання. Мрію, що з часом мною пишатимуться і діти, і вся школа.
Так свого часу Альбіна пишалася своєю першою вчителькою Тамарою Семенівною Дакус, яка відіграла вирішальну роль у виборі професії. Спостерігала, як вона спілкується з дітьми, навчала дружити і поважати одне одного. Досі пам’ятає, яким насиченим було їхнє життя у молодших класах.
– Альбіна Дмитрівна – людина допитлива, а робота у школі, особливо в початкових класах, – багатогранна – саме для таких, як вона, – характеризує молоду колегу директор школи Ярослав Миколайович Дакус. – У неї є велике бажання вчити і вчитися самій, а головне – вона любить дітей і свою роботу.
Багато позитиву черпає молодий педагог від своїх учнів, від їхніх батьків, які всіляко її підтримують. Особливо активні та ініціативні члени батьківського комітету. Батьки та вчителька постійно спілкуються. І Альбіна Дмитрівна радіє, що є такий тісний контакт. Матері й батьки не байдужі до того, як вибудовується навчально-виховний процесс у їхніх дітей. Про своїх 17 вихованців вчителька каже: «Вони такі різні, і всі – рідні».
