Сьогодні все більше людей навертаються до віри в Господа нашого Ісу­са Христа. А щиро віруючий християнин стає приязнішим до людей довкола, прагне робити якомога більше добрих справ.

Такий період у житті настав і для фермера Валентина Ана­­толійовича Жу­рав­­ленка. Він вирішив узяти на себе всі фінансові витрати на ремонт храму Дмитра Солунського, що в селі Росіянівка.

Донедавна приміщення церкви було в жахливому стані. Дірявий дах, облуплена стеля, потріскані стіни та гнила підлога… Обділені були росіянівці і в духовному опікуванні, адже тут служив батюшка із Соше-Острівського, який не міг часто навідуватися до села. Майже два роки тому на службу в Росіянівці благословили отця Олександра Руденка (настоятеля храму у Войничевому), і духовне життя тут поактивнішало.

– З Божою поміччю торік нам вдалося перекрити дах церкви, а нещодавно змогли встановити нові вікна, – розповів 

о. Олександр. – Таку спра­ву, як ремонт храму, ду­же важко розпочинати, бо для цього треба значні фі­нанси. Але я на все життя запам’ятав слова свого духовного наставника. Він казав так: «Ніколи не проси у Бога грошей, а молися за заможну людину, яка допоможе тобі втілити в життя заплановане». Отак у щирій вірі нам Господь послав Валентина Анатолійовича Журавленка. 

Нині триває капітальний ремонт. Досвідчена бригада будівельників із Чернівецької області знається на всіх тонкощах архітектури православної церкви. Руками цих майстрів споруджено не один храм в Україні. Їхнє проживання та харчування повністю взяв на себе 

В. Жу­равленко. Люди впевнені, що за кілька місяців прихожани отримають упорядкований храм.

– Приміщення налічує вже 109 років, колись тут була школа, згодом – клуб, магазин, – говорить Валентин Журавленко. – Так сталося, що саме 10 літ тому, коли я почав обробляти землі в Росіянівці, люди організували тут молитовний дім. Як змогли на той час, так і створили собі умови. Скажу відверто: раніше мені й на думку не спадало звернути увагу на стан храму. Можливо, тому, що були так само важливі справи (будівництво нового водогону, облаштування школи, дитсадка). А нещодавно я задумався над тим, що стан тутеш­ньої церкви найнезугарніший у районі. Тож чому не створити гідні умови для церковної служби? Для мене це зараз – завдання номер один.

Будемо сподіватися, що зовсім скоро в ра­йоні з’явиться ще один сучасний острівець духовності, до якого будуть тягнутися і старі, і малі. Це справді дуже велика справа, яка робиться не для людської слави, а у славу Божу.