120-ту річницю Одеського тюремного замку відзначили працівники слідчого ізолятора. Привітати їх прийшли представники міської влади.
Дещо про історію споруди…
Про «хресних батьків»
одеських «Хрестів»…
Попри агресивну атаку сучасної архітектури, яка в більшості випадків скоріше нівечить, ніж прикрашає, в Одесі залишається чимало визначних архітектурних пам’яток, що мають чималу історичну цінність. Серед таких пам’яток архітектури – і одна з найпохмуріших, як у прямому, так і в переносному значенні. Це Тюремний замок. Споруда багато в чому схожа зі знаменитими, неодноразово оспіваними петербурзькими «Хрестами». Воно й не дивно, бо «хресний батько» у них спільний – А.Й. Томішко. Саме за його проектом було побудовано відому в’язницю в Санкт-Петербурзі. Центральна споруда одеського замку має форму хреста. Від вежі в центрі розходяться чотири крила з галереями, по боках яких розташовані одиночні камери. Кожне крило, крім чотирьох поверхів, мало й підвальне приміщення. До комплексу тюремних споруд також належали лазня, кузня, кухня. Тюремні приміщення включали й лікарню на 100 ліжок, а також церкву. Треба зазначити, що свою руку до цього будівництва доклав і відомий одеський архітектор Бернардацці. Йому належить проектування арки головних воріт.
Будівництво в’язниці, яке було завершено в дуже короткий термін – за якісь три роки – у липні 1894-го, обійшлося у 843 тисячі рублів сріблом. Провадив роботи, за свідченнями істориків, особливий будівельний комітет, бо комплекс належав до найзначніших споруд Південної Пальміри. Металеві конструкції (маршові сходи, переходи) постачалися з ливарно-механічного заводу Бертрана, цегла – з кількох місць, але головним постачальником був власник цегельного заводу С.П. Лупаков. Цегла, треба зазначити, була, на відміну від сучасної, дуже високої якості, що підтверджує й нинішня міцність стін будівлі.
Розташований по Люстдорфській дорозі, майже навпроти старовинного Християнського кладовища, Тюремний замок, що донині не змінив свого цільового призначення, мимоволі навіває філософські думки кожному, хто проїжджає або проходить мимо. Ну, скажімо, типу приказки: «Жебрацької долі й арештантської неволі не зарікайся»…
Першим начальником Одеського тюремного замка був Сидір Конвенський, родом з Балти, який благополучно обіймав посаду досить тривалий час. А от на початку ХХ століття вона стала досить небезпечною для життя. 11 квітня 1907 року начальник в’язниці Іван Шафорук був убитий зловмисниками за «наведення твердих порядків у довіреному йому закладі». До речі, він похований на кладовищі – через дорогу від в’язниці. До його могили за усталеною вже багато років традицією й сьогодні приносять квіти офіцери внутрішньої служби.
Коридори тюремного замку зберегли сліди багатьох відомих осіб. Побували отут ув’язненими учасник повстання на броненосці «Потемкин» Панас Матюшенко, староста політв’язнів Карл Биков (Адамович), болгарський анархіст Тодоров, розбійник Павло Бузін («Павка-грузин»), а також Лейб Бронштейн – Лев Троцький, герой громадянської війни Григорій Котовський, ну й зірка одеського криміналітету Михайло Вінницький – Мішка Япончик.
На варті закону та соціальної
справедливості
Але повернімося в наші дні. Якою б не була політична ситуація в країні, до СІЗО потрапляють громадяни, що скоїли протиправні дії або є звинувачуваними в таких, і яких, на думку суду, необхідно ізолювати від суспільства, а потім направити на шлях виправлення. Це нелегке й часом небезпечне завдання щодня виконують працівники Одеського СІЗО.
Дедалі гостріше постає питання про умови утримання підслідствених або тих, що очікують вироку суду, перебуваючи під вартою. Ці люди ще не засуджені, але подеколи перебувають в умовах гірших, ніж у засуджених, які відбувають термін покарання у виправних колоніях. Тому давно назріло питання про реконструкцію самого будинку Тюремного замку. Ті кошти, які виділяє бюджет на ремонт і реконструкцію, особливого впливу не створюють.
Проте дещо за останні роки в плані поліпшення побуту ув’язнених змінилося…
– Ще 2004 року у п’ятому режимному корпусі було створено спортзал для ув’язнених, а також клас для занять із неповнолітніми, – говорить заступник начальника СІЗО з роботи з особовим складом Віктор Анатолійович Бобарико.
З метою вдосконалення системи виконання покарань і створення передумов для її подальшого реформування в Україні було ухвалено цілу низку нормативних документів, зокрема й новий Кримінально-процесуальний кодекс, який стосується усіх сфер багатогранної пенітенціарної системи.
– Сьогодні, як і завжди, персонал установи сумлінно виконує завдання, що доручені йому державою. Невідступне дотримання принципів захисту людини, її життя та здоров’я, честі й особистої гідності є важливим чинником якісного виконання посадових обов’язків нашими співробітниками, а також необхідною умовою дотримання соціальної справедливості, – сказав на урочистих зборах начальник Одеського слідчого ізолятора підполковник внутрішньої служби Володимир Валентинович Мастицький.
Керівник установи також заявив, що одесити можуть бути впевнені у професійності та мужності особового персоналу СІЗО.
