Після першого установчого засідання в Києві Асоціації «Всеукраїнське об'єднання крюїнгових компаній» місцем наступної зустрічі її членів стала Одеса. Ми одержали відгук на цей форум від профспілки моряків далекого плавання (ПМДП), який і публікуємо в сьогоднішньому номері.
Дуже добре, що ті, хто допомагає нашим морякам знаходити роботу на суднах іноземних компаній, не роз’єднані, не сховалися за ширмою своїх інтересів. Складність ситуації в тому, що, хоча в Державному реєстрі і зареєстровано 1325 суден під національним прапором, цей флот не може надати морським фахівцям належну кількість оплачуваних робочих місць. Фактично дані судна є маломірними. І оскільки призначені тільки для плавання у внутрішніх водах, не належать до морського торговельного флоту.
Якби при цьому в Україні не існувала система посередництва у працевлаштуванні «під прапор», країну захлиснуло б тотальне безробіття серед представників морських професій. Тим більше уваги приваблює програма кожної нової асоціації, що декларує сприяння у забезпеченні моряків роботою.
Тому дивує, чому деякі посередники називають себе крюїнговими компаніями або крюїнговими агенціями? Причому не тільки в повсякденному спілкуванні, але й в офіційних листах, у пресі, у доповідях, зроблених у держустановах. При цьому навмисне чи мимоволі допускається юридична помилка, що може звести нанівець важливість документа чи заяви. Адже на законодавчому рівні такі поняття, як «крюїнгова компанія/агенція» не закріплені. Як видно, особи, що використовують це словосполучення, мають на увазі суб’єктів господарювання, які здійснюють посередницьку діяльність із працевлаштування на роботу за кордоном. Тільки для об’єктивності потрібно відзначити, що це стосується працевлаштування аж ніяк не тільки на судна іноземних судновласників і не тільки фахівців винятково морської професії. Інакше виникає суперечність із чинним українським законодавством!
Зокрема, зі статтею 38 Закону України «Про зайнятість населення» (№ 5067-VІ від 05.07.2012), що набрав чинності 1 січня 2013 року, Законом «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (№ 1775-ІІІ від 01.06.2000 р.) і «Про зовнішньоекономічну діяльність» (№ 959-XІІ 16.04.1991), а також із Ліцензійними умовами здійснення господарської діяльності щодо посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном. Останній документ затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 272 від 6 вересня 2010 року.
Суть цих нормативно-правових актів у тому, що немає підстав виділяти представників морських професій у деяку особливу категорію осіб, яким надаються посередницькі послуги. Відповідно до Ліцензійних умов, моряк у пошуках роботи – такий же клієнт, як і інші громадяни, що бажають працевлаштуватися. Це можуть бути зварники, програмісти, медпрацівники, сільськогосподарські робітники, естрадні артисти, кухарі, що укладають із посередником відповідний договір.
Відповідно, у руслі загальних вимог Ліцензійних умов посередники роблять свої послуги громадянам незалежно від їхніх професій. Проти виділення морських фахівців в окрему категорію трудових мігрантів неодноразово виступав Антимонопольний комітет України. Бо відособленість дробить цілісність ринку посередницьких послуг на сегменти. А це порушує конкурентне законодавство.
Тому вживання слова «крюїнг» і похідних від нього словосполучень не таке вже й невинне. І часом схоже на приховане бажання все-таки виділити моряків в особливу професійну групу. Але тоді для допомоги їм у працевлаштуванні доведеться створювати й особливий різновид посередників. А для цього потрібно буде вносити особливі винятки до Ліцензійних умов, які поки що є єдиними для всіх підприємців. Тоді, за цією логікою, для кожної спеціальності потрібно буде писати свої особливі закони. Кому вони сподобаються? Чи не тим, хто хоче їх пристосувати під свої інтереси?
Олександр МАМИТХОЖИН, голова ПМДП
