Серед призабутих імен діячів українського театру слід згадати Онисима Суслова, шанувальника творчості Тараса Шевченка.

Онисим Зіновійович Рез­ников (актор Суслов) народився 1857 року в Єлисавет­граді. Ще навчаючись у реальному училищі, захопився театром і почав грати у молодіжній аматорській трупі. Там його помітив Марко Лукич Кропивницький і підтримав творчі наміри юнака. Та батьки наполягали на вступі до Дерптського університету, на медичний факультет. Потім юнак навчався у Бернському університеті.

У ті роки в Росії ширився народницький рух. О. Резников вступає до «Народної волі», що мала великий вплив на українську молодь. Саме «за політику» він відбув п’ять років заслання у Західному Сибіру. Повернувшись у рідні краї з Томська, довго не міг влаштуватися на роботу. Зустріч із єлисаветградським земляком М.Л. Кропивницьким навернула Онисима Резникова до театрального життя.

Чотири роки, починаючи з 1888-го, молодий політичний засланець під псевдонімом Суслов набуває акторської майстерності у трупі Марка Лукича Кропивницького.

У листопаді 1894 року Онисим Суслов стає розпорядником трупи, яку заснував разом з антрепренером О. Суходольським. Чимало акторів цієї трупи свого часу навчалися у Марка Кропивницького та Михайла Старицького. Серед них Ганна Затиркевич-Карпинська (1855 – 1921). Ганна Петрівна зіграла у виставах, що ставив в Одесі та інших містах України О. Суслов, роль Стехи в «Назарі Стодолі» Т. Шевченка, Худоліїхи в «Глумі і помсті» М. Кропивницького за «Титарівною» Т. Шевченка, Христі у «Матері-наймичці» І. Того­бочного за творами Т. Шев­ченка. Вона ж виступала на гастролях перед селянами з читанням віршів Кобзаря. Репертуар їй часто добирав О. Суслов.

Я собі уявляю, як зі сцени Нового російського театру в Одесі звучать рядки з драми «Невольник» 

М.Л. Кропивницького, за мотивами поеми Кобзаря:

Як цариця по Києву 

З Нечосом ходила... 

І Межигорського Спаса 

Вночі запалила. 

І по Дніпру у золотій 

Галері гуляла, 

На пожар той поглядала, 

Нишком усміхалась. 

І як степи запорозькі 

Тоді поділили 

І панам на Україні 

Люд закріпостили. 

Як Кирило з старшинами 

Пудром осипались 

І в цариці, мов собаки, 

Патинки лизали.

Мало хто знає, що О. Суслов був одним із перших театральних діячів, які пропагували творчість Кобзаря у Західній Європі.

А було це так.

Французькі колеги 1893 року звернулися до російського уряду з проханням про дозвіл відвідати Париж хоча б одній із українських труп, адже розголос про оригінальну драматургію на берегах Дніпра та Чорного моря ширився через кордон. Трупа під керівництвом театрального антрепренера і актора Георгія Дерхача поїхала виступати на берегах Сени. Режисером було запрошено 

О. Суслова.

Уперше на французькій землі ім’я Тараса Шевченка названо у статті «Порівняльне вивчення слов’янських мов і діалектів» Е. Хоєцького, опублікованій 1847 року в журналі «Revue Indeрendante» («Незалежний огляд»), що його видавали Жорж Санд і П. Леру.

Першою публікацією, що давала докладне уявлення про нашого Кобзаря, була стаття Е.А. Дюрана «Національний поет Малоросії Шевченко», надрукована в журналі «Revue des Deux Mondes» («Огляд двох світів») 1876 року. У статті нашого Тараса поціновано як видатного національного й народного поета України. Після статті Дюрана усе частіше з’являлися праці про Шевченка, а також переклади його творів, щоправда, ще недосконалі.

У популяризації творчості Коб­заря велику роль відігравали ук­раїнські політичні емігранти 

(М. Дра­гоманов, С. Подолинський та ін.), які виступали у французькій періодиці та наукових виданнях.

…Париж… Чим здивуєш освічену публіку? Онисим Зіновійо­вич Суслов вирішив почитати уривки з творів Кобзаря, як це робив в Одесі Марко Лукич Кропивницький.

У всякого своя доля

І свій шлях широкий:

Той мурує, той руйнує,

Той неситим оком –

За край світа зазирає,

Чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину..

Зал принишк… Можливо, присутні не всі слова зрозуміли, але суть промовленого артистом у вишитій сорочці глядачі вловлювали.

А той, щедрий та розкошний,

Все храми мурує;

Та отечество так любить,

Так за ним бідкує,

Так із його, сердешного,

Кров, як воду точить…

…Схаменіться!

Усі на сім світі –

І царята, і старчата –

Адамові діти.

«Таких віршів у Франції ніхто ніколи не писав. І не напише», – подумав Онисим Зіновійович, оглядаючи присутніх…

Репертуар трупи О. Суслова – О. Суходольського складався з «Наталки Полтавки» І. Котля­рев­ського, творів М. Стариць­кого, опери С. Гулака-Артемов­ського «Запорожець за Дунаєм», драми Т. Шевченка «Назар Стодоля», п’єс М. Кропивницького за творами Кобзаря.

…З 1918 по 1929 рік Онисим Зіновійович керував пересувними театральними колективами, заводськими театральними гуртками, викладав у аматорській студії при Одеському державному драматичному театрі.

О. Суслов був знаний і як драматург. Він автор п’єс «Галя Русина», «Без просвіту», «За волю».

Помер Онисим Зіновійович Суслов (Резников) 1929 року в Одесі.

Збереглися записи читання віршів Тараса Шевченка у виконанні О. Суслова. Майстерно він читав вірш, присвячений покликанню митця:

Не для людей, тієї слави

Мережані та кучеряві

Оці вірші віршую я.

Для себе, братія моя!

Цей вірш Тарас Шевченко написав на засланні 1848 року. Онисим Зіновійович теж побував у Сибіру…