Герой виставки в Ізмаїльській міській картинній галереї, і, можливо, творчості як такої, – природа. Дотепно і багатозначно двоє відомих ізмаїльських авторів – Сергій Сухінін та Ігор Коц – поєднали в одній тематичній експозиції живопис і фотографію, тим самим зробивши наочними, очевидними особливості кожного з мистецтв.
«Чистоті експерименту» сприяє те, що техніка Сергія Сухініна (він називає свою художню манеру гіперреалізмом) настільки «фотографічна», що часом складається враження: це не картини, а фотознімки з них. Зате з точки зору змісту живопис ніби домінує, пригнічує фотографію: великий формат полотна, багатопредметна композиція, у якій є місце і повітрю, і воді, і звірові, і людині, і листку, і квітці...
До того ж Сергій Сухінін – говіркий художник. У буквальному значенні теж. Сергій Миколайович з готовністю, навіть натхненно пояснює свої роботи. Слухати його цікаво. Але і не просто. І де тільки він, ще недавній моряк, набрався знань з історії, міфології, теології, філології, літератури? Втім, десятиліття мандрів морями і океанами, великою європейською річкою Дунай не минають безслідно для його допитливого розуму і неспокійної душі, розсовують межі сприйняття. Освіта ж озброює необхідним інструментарієм.
Говорить Сухінін так само густо, як пише. Ключове слово – «ущільнення». До однієї картини, до її, як правило, прямокутного, простору художник хоче вмістити і минуле, і майбутнє, і свої теперішні роздуми про світ. Але щоб проникнути до вищого, філософського змісту творчого задуму, звичайному глядачеві потрібна підказка, хоча б у вигляді назви – «Пробудження», «Очікування», «Гімн сонцю»… Зате рідні пейзажі і натюрморти сприймаються природно, без пояснень. Тобто просто сприймаються. Адже мистецтво має не стільки інтелектуальний, скільки духовний вплив. Воно безпосередньо говорить серцю людини. І строге фотографічне зображення квітки не є дроблення дійсності на противагу її узагальненню. Навпаки, у зображенні краплі або травинки може акумулюватися вся краса, вся досконалість природи. Чи не найвищий це ступінь усе того ж «ущільнення реальності»?
