Житлове господарство Ізмаїла переживає значні складнощі: зростає кількість будинків старого житлового фонду, комунікації зношені, устаткування енергомістке, реновація будинків не виконувалася десятиліттями. Як наслідок – низька якість житлово-комунальних послуг.
Для структурних реформ потрібні величезні фінансові вливання. З об’єктивних причин тут не випадає покладатися ні на Державний, ні на міський бюджет. Своєю чергою збільшення вартості на енергоносії й матеріали призводить до підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги і є постійним каталізатором соціальної напруженості. Олії в вогонь підливає низька поінформованість споживачів у питаннях захисту своїх прав при неповному та неякісному забезпеченні комунальними послугами, невміння використовувати ефективні механізми для здійснення контролю над розподілом і використанням коштів.
Своєю чергою приватизація житлового фонду призвела до появи значного прошарку власників житла з так званим утриманським ставленням.
– Слід визнати, що власниками житла здебільшого стали особи, не готові нести тягар відповідальності за його утримання, що є обов’язковим атрибутом будь-якої власності, – пояснює Валентина Стойкова, голова правління Фонду підтримки підприємництва м. Ізмаїла. – Незважаючи на те, що нерухомість отримана безоплатно, вони так само, як і раніше, розраховують на фінансову допомогу з боку держави на її утримання, зокрема й на проведення капітального ремонту.
Валентина Пилипівна говорить і про один істотний штрих у загальній картині проблеми. Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир у багатоквартирному будинку є співвласниками всіх допоміжних приміщень, технічного устаткування, елементів зовнішнього благоустрою і зобов’язані брати участь у загальних витратах, зокрема на проведення капітального ремонту свого будинку. Отже, потрібно розв’язати парадокс, який утворився в житловому господарстві: квартири приватизовані, допоміжні приміщення є спільною власністю жителів, а будинок, як цілісний комплекс, разом із земельною ділянкою перебуває в комунальній власності. Функції з експлуатації і утримання цього житла виконує міська рада через комунальні підприємства. І в цьому парадоксі від початку закладається конфлікт інтересів між мешканцями та КП.
– Обмеженість бюджетних коштів, незадовільний стан житлового фонду й недоліки в системі надання комунальних послуг красномовно свідчать про те, що проблеми в сфері ЖКГ необхідно розв’язувати проведенням структурних реформ, – переконана Валентина Пилипівна. – Вони мусять дати можливість створити нову економічну модель експлуатації та розвитку ЖКГ, забезпечити його надійне й високоякісне обслуговування з урахуванням інтересів жителів міста.
Передусім тут не обійтися без створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). На думку Валентини Стойкової, яка, до речі, з 1997 року також очолює й один із перших у місті ОСББ – «Портовик» (куди входять будинки
№ 27 по вул. Горького і № 87 по проспекту Суворова), тільки вони дозволяють кардинальним чином змінити ставлення мешканців до своєї власності. Це призводить до підвищення якості обслуговування будинку та прибудинкової території, дозволяє самостійно розпоряджатися коштами від квартирної плати, оренди, експлуатаційних зборів, а також планувати проведення поточного ремонту, здійснювати контроль над витратою коштів тощо.
На сьогоднішній день в Ізмаїлі вже діють 21 ОСББ (31 будинок). Загальна площа, що обслуговується ними, становить 73 тис. кв. метрів. Звичайно ж, цих обсягів поки що явно недостатньо, бо в столиці українського Придунав’я загалом 285 багатоквартирних будинків комунальної власності (від двох до дев’яти поверхів) загальною площею 632,5 тис. кв. метрів. Однак, незважаючи на безумовні «плюси» створення об’єднань, реєстрація нових відбувається не такими швидкими темпами, як того б хотілося. До суб’єктивних причин слід віднести проблему підготовки управлінських кадрів. Адже зрозуміло, що керівник такого об’єднання мусить мати бодай мінімальний обсяг знань у сфері керування житловим будинком. На жаль, у більшості жителів, які хочуть створити ОСББ, таких знань замало. Слід визнати, що й керівники чинних об’єднань також недостатньо розуміються на менеджменті, бухгалтерському обліку, фінансуванні та бюджетуванні, обслуговуванні внутрішньобудинкових мереж. Основною ж об’єктивною причиною слід вважати відсутність затвердженої на рівні міської ради програми розвитку та підтримки ОСББ. До речі, питання про необхідність її розробки стояло на порядку денному на черговому літньому засіданні міської Громадської ради.
Виступаючи з доповіддю, Валентина Стойкова підкреслила, що програма не тільки дозволить забезпечити комплексну інформаційно-консультаційну підтримку ініціативних груп зі створення об’єднань, але й сприятиме поглибленню демонополізації ринку ЖКГ-послуг шляхом створення управлінських компаній, про що вже давно було заявлено на рівні центральної влади. Також ухвалення програми дозволить розраховувати на кошти з обласного бюджету для проведення першого капітального ремонту домобудівництва при переданні його ОСББ. Адже грошей на ці законні вимоги в місцевій скарбниці поки що немає і в найближчому майбутньому не передбачається.
Як відзначила Валентина Пилипівна, з міським головою Андрієм Абрамченком порозуміння за даним питанням уже досягнуто. Тепер справа за черговими слуханнями на засіданні Громадської ради вже за участю представників УЖКГ, створенням робочої групи й винесенням відповідного проекту на порядок денний одного із чергових пленарних засідань міського депутатського корпусу.
