Так назвав свій документальний фільм Андрій Горчаков, презентація якого пройшла в актовій залі Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії держуправління при Президентові України.
На цю, погодьтеся шановні читачі, як на теперішній час неординарну подію прийшли активісти миротворчого руху на Одещині. Серед них члени президії обласної ради миру – Герой України, Почесний громадянин міста-героя Одеси та області Володимир Філіпчук, ігуменя Серафима, заслужені працівники культури України Тамара Сазонова, Євген Лукашов, майстри художнього слова Світлана Лукіна і Олена Куклова, Євген Брилько, Валентина Гайдаєнко, Володимир Павлюченко, голова регіональної організації НСЖУ Юрій Работін та інші відомі громадські діячі. Що особливо втішно, у залі зібралися студенти, яким, звичайно ж, було цікаво довідатися про те, як працює Одеська обласна Рада миру, яку визнали однією з найкращих серед споріднених організацій країни.
Відкриваючи презентацію, директор ОРІДУ, доктор політичних наук, професор, заслужений працівник освіти України Микола Іжа, який очолює нині обласну Раду миру, підкреслив той факт, що в лавах миротворців області вершать свої добрі справи понад чотири тисячі наших земляків. Вони несуть у суспільство, як і підготовлений кінофільм, філософію миру, добра, взаємоповаги, злагоди. Своєю безкорисливою працею сприяють втіленню в життя плану Глави держави Петра Порошенка щодо досягнення миру в країні.
Автор сценарію і режисер документальної стрічки Андрій Горчаков перед її переглядом ознайомив присутніх з історією створення кінотвору, підкресливши, що він присвячений 46-й річниці від дня заснування Одеського обласного Комітету миру (нині Рада). Біля його джерел стояв відомий письменник, публіцист, учасник війни в Іспанії та бойових дій у Великій Вітчизняній війні Іван Гайдаєнко. І цілком закономірно, що йому, справжньому миротворцеві, відведено особливе місце у фільмі.
Авторові вдалося провести своєрідний екскурс в історію розвитку миротворчого руху на планеті, у загальнолюдських масштабах, і в Україні, Одеській області, і об'ємно показати плідну діяльність вісників миру сьогодні. З екрана прозвучали короткі, але сповнені конкретикою та глибоким змістом монологи багатьох членів президії обласної Ради миру. Тамара Сазонова розповіла про затребувані самим життям культосвітні акції «Золота осінь миру», «Різдвяні вечори», «Великодні зустрічі», що проходять під рериховським девізом «Мир через культуру». Галина Лєкарєва-Нікітіна розкрила оптимізаційну насиченість багатьох заходів, проведених з талановитими дітьми, картини яких експонувалися і виставлятимуться на багатьох виставках, зокрема, у Києві, за кордоном.
Кожний фрагмент фільму підтверджує та переконує глядачів у тому, що миротворча справа об’єднала найкращу частину творчої інтелігенції, громадських діячів. Не випадково Володимир Філіпчук, який нині є почесним головою ООРМ, із хвилюванням говорить з екрана про те, що він вдячний долі за те, що мав честь багато років очолювати цю авторитетну організацію.
Безсумнівно, у кожного, хто переглянув цей фільм, на мій погляд з досить продуманою та вдалою режисурою, з’явиться привід для роздумів про своє місце у суспільстві і, не виключено, – бажання влитися в дружну, цілеспрямовану та безкорисливу родину вісників миру орденоносної Одещини (власне цю мету й ставили перед собою автори ідеї про створення фільму і його безпосередній сценарист та режисер).
Вважаю, що цей фільм цілком може стати і своєрідною візитною карткою міста-героя Одеси та області, тому що на екрані зафіксовано багато неповторних визначних пам’яток регіону.
Не можна не погодитися зі спільною думкою учасників післепереглядового обговорення фільму про те, що ця по-своєму неординарна кіноробота повинна демонструватися на телебаченні, у вищих навчальних закладах та школах не лише нашої області, а й усієї України.
