«В гостях добре, а вдома краще», «Добре жити на М’ясоїдівській», «Ключик до твого серця», «Годувальниця», «Рот птичий, живіт бичий», «Сія ложка во благо живота» – такими розмаїтими висловами промовляють… ложки Анатолія Івановича Домбровського. 

Самобутній майстер-ложкар проживає на станції Білине Балтського району. Він перший з роду Домбровських, який захопився різьбленням ложок. За 20 років зумів вдосконалити своє ремесло і перетворити звичайну ложку на витвір мистецтва. Серед його виробів жоден не повторюється іншим. Всі вони різні за призначенням, за розмірами, формою, написами. Крім того, розмальовує ложки потішними малюнками, наприклад, – макітра з варениками, кільце ковбаси... В роботі використовує деревину липи, берези, ясеня, груші. 

Його ложки мають не тільки пряме призначення, а й купуються для подарунків – як сувеніри. Серед них є як «гуллівери», так і «дюймовочки», вирізьблені відповідно до заздалегідь обраного образу. Наприклад, ложка, що має вигляд веретена, має напис: «Хочеш жити, умій вертітись», вигляд граблів – «Не наступай двічі», для закоханих (дві ложки спаровані) – «Два життя – у вузлик». Одне слово, вироби майстра – це джерело народної мудрості. 

– Звичайно, мене радує, що ложки мають не лише господарський інтерес, а й викликають посмішки. А ще ложка – це символ ситості, добробуту і достатку. Вона також символізує міцність сімейних взаємин. Мабуть, тому люди охоче купують ложки для себе чи в подарунок, – говорить Анатолій Домбровський. – Наші предки вважали, що дерево заспокоює душу, приносить у дім тепло і затишок. Подружній парі слід пам’ятати про злагоду, якщо двоє бажають прожити разом багато років.

Творча скарбниця майстра має й художні полотна, на яких – рідні краєвиди, цікаві сюжети. 

А. Домбровського запрошують оздоблювати приміщення. Його роботи стали окрасою багатьох виставок вжиткового мистецтва Одещини, відомої одеської Гуморини.

У Анатолія Івановича є вдома кактус, який дістався 40 років тому у день народження від бабусі зі словами: «Живи сто років, як ця рослина». Скільки тоді було років вазону, він не знає. Але за цей час кактус сягнув майже двометрової висоти і важить понад 10 кілограмів. Може, був би й більший, та господар корегує розміри, щоб рослина в стелю не вперлася. До того ж вживає молоде листячко: каже, що це корисно при хворобах шлунку. Може, тому митець здоровий тілом і духом – і повен творчих задумів.