Художник, письменник, журналіст, фотограф і ювелір в одній особі Алік Вєтроф представив одеситам чергову персональну художню виставку – в «Галереї Афіни» на Грецькій площі.
Алик Вєтроф займається живописом з 1989 року, є учасником творчого об'єднання «ASA ART randevu». Виставлявся в галереях США, Мексики, Росії.
Автор відповів на низку запитань кореспондента «Одеських вістей».
– У чому особливість виставки, що відкривається нині?
– Це не тільки подарунок місту, але ще й презентація нової галереї. Сьогодні ми відкриваємо виставковий простір за назвою «Можливість». У даному проекті зібрано роботи із серії «Marine expression» і «Міські комунікації – тунелі».
Ми плануємо регулярно розміщати найновіші роботи художників, і не тільки одеських. Сподіваємося, що зможемо реалізувати намічені плани.
– У яких напрямах Ви волієте працювати?
– Це абстракціонізм і постімпресіонізм, причому деякі картини написані в дусі постмодернізму.
– Який період часу охоплюють представлені Вами роботи?
– Близько місяця я складав саму експозицію, що відкриває галерею «Можливість». А от створював полотна набагато довше. Хоча більша частина з них – нові, написані до серпня. Також є картини 2009 і 2010 років. Якщо говорити про проект «Міські комунікації – тунелі», його було почато у 2012 році. Частина полотен написана в Європі.
Серія «Marine expression» створювалася спеціально на замовлення однієї лондонської компанії. Англійцям дуже близька морська тематика, тому їм цікаво було оцінити, як бачать цю тему художники, що живуть в Україні, зокрема – на березі Чорного моря.
– Кілька робіт присвячено одному з пересипських мостів. Із чим це пов'язано?
– Якщо мене не зраджує пам'ять, то до пересипських мостів зверталися ще художники-шістдесятники. Я бачив їхні роботи і, відповідно, мені захотілося показати свій погляд. Серед місць, які ми рідко відвідуємо, є такі, які справляють гнітюче враження… мені хотілося, щоб людина глянула на них по-іншому. Цей пересипський міст має свій шарм…
– Чи пов'язана дана експозиція з тим, що відбувається зараз в Україні?
– Робота «Надія» є красномовною ілюстрацією до подій у нашій країні. Взагалі, мистецтво й політика – не зовсім сумісні речі, політика дуже мало впливає на живопис. Але мистецтво й суспільство тісно взаємозалежні.
Живопис прогресує в непростих умовах. І йому треба тримати плечі розправленими, демонструючи, на що він здатний. Усе, що відбувається в країні, безумовно, впливає на кожну творчу людину. Ми переживаємо, пропускаємо через себе всю інформацію. Але опускати руки не слід. Вважаю, треба показувати, що є не тільки війна, але й живопис. Україна особливо мусить демонструвати світовій спільноті, що живе повноцінним життям. Не можна концентрувати увагу тільки на негативі.
Взагалі ж, як на мене, виставковий простір розвиватиметься у двох напрямах – живопис художників і ярмарковий мейнстрим, тобто те, що створюють майстри поробок. Тож, як то кажуть, чекаємо гостей.
Відзначимо, що Вєтроф, безумовно, багатогранний як творча людина. Це відображено і в його роботах. Автор завжди намагається показати власний погляд на, здавалося б, звичайні речі й образи. Тим самим змушує глядачів думати.
Його живопис – не імітація стилю, манери великих художників, він оригінальний. У ньому переважає абстрактне бачення речей та явищ.
