Маленькій жительці Холодної Балки Танечці Левченко лише одинадцять місяців. Вона ще не знає, що в очах сучасного маркетингу від самого свого народження вона вже споживач товару та виробник сміття. Так, усілякі спустілі пляшечки, упаковки від сумішей, лікарських препаратів, використані підгузники – все це сміття, яке треба зібрати, вивезти, обробити й утилізувати. І за все треба платити. Про це знають батьки маляти. Мама Танечки Світлана щоранку, відправляючи чоловіка на роботу, просить його викинути пакет зі сміттям. Гаразд що контейнери стоять недалеко від дому.
– Дорослі люди, як з’ясувалося, залишають після себе набагато менше сміття, ніж маленькі діти, – посміхаючись, говорить Світлана. – Але ми не скаржимося. Наш тато щоранку виносить пакет. Щоправда, іноді відвозить його до міста, бо баки запо
нені. Бурчить, звичайно, але кидає в багажник і довозить пакет до першого міського «альтфатера».
Сокирою по ТПВ?
Про цю ситуацію добре знає Гліб Наумов, голова місцевого комунального підприємства «Комфорт», що займається водопостачанням і вивезенням твердих побутових відходів (ТПВ) у Холодній Балці й Алтестовому. З 2009 року тут з’явилися два сміттєвози. Здавалося б, на цьому проблем мусило істотно поменшати. Але на жаль...
З’ясувалося, що селяни просто не розуміють, як диференціювати сміття і вкидають у контейнери все, що в домі не згодилося.
– Ми вивозимо повсякденні побутові й харчові відходи. А з будівельним сміттям за всіма правилами господарі повинні розбиратися самі: він об’ємний і швидко заповнює ємкості, часто псуючи їх. Якщо ж його небагато, то краще надійно запакувати все в мішок і покласти в контейнер, а не вивалювати в ємкість.
Ми неквапливо розмовляли, прогулюючись по вулицях Холодної Балки. Якраз перед нами з будинку вийшов чоловік із важким білим мішком у руках.
– Ось вам наочний приклад того, як робити не треба, – говорить Гліб Олександрович, спостерігаючи за ним.
Очевидно, не раз бачив порушника.
З гуркотом виваливши в контейнер увесь вміст, той склав мішок і пішов назад.
Оскільки мета мого відрядження – якраз сміттєві проблеми, не полінувалася й зазирнула в бак. Цегельні уламки, цементний пил, шматки шиферу, вагонки, гідробар’єру, ємкості з-під клею та фарби – одне слово, те саме будівельне сміття.
– Розумієте, ми не можемо заходити у двори або влаштувати вахту біля кожного смітника й пояснювати, що куди слід кидати. Часом нашим працівникам доводиться розбиратися не тільки зі сміттям у контейнерах. Люди залишають поруч із баками старі меблі, великі деталі відпрацьованої техніки. Той же зламаний холодильник не є ТПВ й нами утилізований бути не може. Але забрати його треба, і нашим працівникам доводиться братися за лом та сокиру й розламувати все, щоб умістити до сміттєвоза.
На підветрдження Г. Наумов показує на смітник поруч із контейнерами:
– І не кожному ж пояснювати, що маніпулятор, який піднімає контейнер, розрахований на п’ятсот кілограмів вантажу. Якщо ящик важчий, обладнання ламається. Доводиться ремонтувати. І робити це треба швидко, бо контейнери наповнюються щодня.
– Наші люди, розчистивши біля свого будинку територію, можуть викинути в контейнер не тільки гілки, але й опале листя, а взимку – навіть сніг, – це до розмови долучився один із водіїв сміттєвоза, Володимир Кондратьєв. – Полігон ТПВ – за сорок п’ять кілометрів. В обидва кінці – дев’яносто. Це я не беру в рахунок їзду по самому селу. Порахуйте, скільки дизпалива витрачається… Ближчого смітника немає: у нас прибережна зона. Але ж могли б господарі просто удобрити тим же листям на своїй ділянці землю, про цінність якої зараз повторюють на кожному кроці.
– У принципі ми й листя вивозити можемо. Але це дорого навіть для розвинутого капіталістичного суспільства. Проте, в наших сміттєвих баках від сезону до сезону листя менше не стає. Вивезти із села ми його можемо навіть на смітники під Києвом. Це не проблема, – коментує Гліб Олександрович. – Платили б за це…
Навпростець до банкрутства?
З вересня минулого року на рахунки «Комфорту» перестали надходити гроші від сільради і бюджетних організацій. Накопичуються борги. В умовах, коли ще й стрімко зросли ціни на паливо, підприємство опинилося під загрозою закриття.
Ми поговорили з Холоднобалківським сільським головою Володимиром Кіровим. Про проблему він знає.
– Економічно обґрунтований тариф на вивезення ТПВ, затверджений 2012 року, становить 9 гривень 8 копійок на одного жителя на місяць. Фактично населення оплачує 5 гривень. Решта суми має надходити з бюджету у вигляді субвенції, бо сільрада винесла рішення щодо зниження тарифу для населення. Бо жителі просто не платили б дев’ять гривень. А зараз уже є потреба стягувати по одинадцять. Однак і ці гроші вносять тільки шістдесят відсотків жителів. Розумієте, за несплату можна відключити газ, воду, електроенергію. Але від контейнерів же не відключиш, – розводить руками сільський голова. – Нас уже попередили, що скоро не пускатимуть на полігон. Адже за використання смітника ми теж повинні платити.
Володимир Дмитрович навряд чи помітив, що використовує слова «нас», «ми». Тобто вважає проблему вивезення сміття і своєю, а не тільки тієї організації, яка взялася за цю невдячну справу.
– Основні труднощі всіх підприємств, що вивозять ТПВ, особливо в сільській місцевості, – це несприйняття більшою частиною населення необхідності послуги й того, що за неї треба платити, – говорить Гліб Олександрович. – Розумієте, наш народ звик жити за радянським лекалом: тобто йому всі винні: подати гарячу й холодну воду, організувати й вивезти сміття за символічну плату. Ну й постійні вибори в нашій країні, під час яких декларується, що народ, проста людина – головне у країні. Що б не робилося – все, мовляв, для тебе. А раз я головний – навіщо буду платити?
– Казначейство просто заблокувало деякі рахунки, залишивши кошти на виплату заробітної плати й першорядні потреби. Я постійно обговорюю проблему вивезення ТПВ з депутатами й сільськими жителями. Говоримо про це й на зборах громади. Показуємо, звітуємо, куди й на що йдуть кошти з нашого бюджету, – повідомляє Володимир Дмитрович. – І знову, і знову зіштовхуємося з однієї й тією ж проблемою: здебільшого люди не бажають оплачувати таку послугу. Хоча так добре, як у нас, у районі організували вивезення сміття не у всіх селах. В інших населених пунктах цим не займаються, бо жодна сільрада не подужає такі витрати, що ведуть просто до банкрутства.
– «Допомагає» населенню закон України, який був ухвалений черговими популістами в період чергових виборів, – веде далі Гліб Олександрович. – Він проголошує: якщо ви не хочете оплачувати дану послугу, ніхто вас примусити не може. Сьогодні, коли практично жоден товар не продається без упаковки, все це строкате розмаїття осідає в сусідніх лісосмугах, лісочках, ярах. Звичайно, можна запозичити практику Євросоюзу, куди ми так прагнемо, де з кожного громадянина з першого до останнього дня життя стягується комунальний податок, за рахунок якого місцеві муніципалітети оплачують вивезення ТПВ, будівельного сміття, прибирання вулиць і їх озеленення. Але вийти до народу з такою пропозицією – це програти наступні вибори. Ще є практика стягнення з підприємств додаткового податку на товар в упаковці – за її утилізацію. Але лобі в парламенті хіба пропустить такий закон?
Я вважаю, що потрібне кардинально інше ставлення до проблем ЖКГ і комунальних підприємств, – заявляє Г. Наумов. – Якщо населенню потрібні наші послуги, то за них слід платити стільки, скільки вони коштують. Так, це складний шлях. Але єдиний вірний. Треба провадити просвітницьку роботу серед населення. Через ЗМІ, уроки в школах, треба міняти риторику депутатів – з обіцянок щодо роздавання безкоштовних послуг на навіювання думки про те, що якщо ти хочеш жити в цивілізованому світі, за це треба платити. Ось такий ланцюжок у свідомості людей треба вибудовувати, на мій погляд. Поки що ж ми йшли шляхом зниження тарифів і прийшли до того, що підприємства стоять на межі виживання.
Прикро…
– У мене, як у господарника, тобто особи, що передусім відповідальна за роботу підприємства, основна проблема тепер – позбутися послуги з вивезення ТПВ, незважаючи на те, що я був ініціатором цієї справи. І витратив шість років на її організацію, – говорить, знизуючи плечима Гліб Наумов. – Знаєте, як прикро!
Не знаю. Але якщо обставини призведуть до того, що комунальне підприємство «Комфорт» справді відмовиться від надання послуги з вивезення ТПВ, то прикро буде за одинадцятимісячну Танечку. У неї вдома буде чисто, в цьому я не сумніваюся. Мама збере сміття, тато на машині відвезе його до міста. А що буде із селом, яким Таня щодня гуляє з мамою? З вулицею, на якій живе родина? Не в усіх же є автомобілі…
…Додому повезла з собою відчуття: у Холодній Балці – холодно. Зате чисто. Сміття, яке не вмістилося в баки, досить акуратно складене поруч. Його неодмінно заберуть при найближчому об’їзді території. Чи буде так і далі, залежить передусім від жителів села. Від їхнього розуміння, що вулиця, село, район, область, країна – це все наш дім...
