Про те, що Одеса – місто морське, Перлина біля моря, знають усі. А от про тутешні традиції в авіації, які впевнено продовжує ДП «Одеський авіаційний завод», гадаю, відомо лише деяким любителям польотів, поціновувачам краси фігур вищого пілотажу, і просто громадянам, які цікавляться цієї галуззю.
Артур Анатра побудував на початку минулого сторіччя перші в місті авіаційні майстерні для складання літальних апаратів. Про захопленість одеситів польотами у виконанні Михайла Єфимова та Сергія Уточкіна із захватом писали Юрій Олеша, Олександр Купрін, Корній Чуковський, Аркадій Оверченко. Майбутній конструктор космічних кораблів Сергій Корольов і льотчик-космонавт Георгій Береговий «захворіли» на небо теж завдяки безстрашності і сміливості перших одеських авіаторів, які знову й знову піднімалися в небо, хоча, траплялося, падали й отримували травми.
Державне підприємство «Одеський авіаційний завод» почало працювати ще у 1911 році. Часи в його історії бували різні. Але й сьогодні, незважаючи на економічну кризу, завод виконує замовлення з ремонту та модернізації різних літаків для Польщі, Бангладеш, Білорусі, країн Балтії, Хорватії, Казахстану, Азербайджану.
Здавалося б, багато які з перерахованих країн мають доступ до всіх можливостей європейського ринку і могли б запросто розмістити свої замовлення там. Але Одеський завод має одну досить важливу перевагу, яка забезпечує вибір як партнера саме його. Йдеться про те, що тут трудяться дуже досвідчені, точніше – унікальні фахівці, які займаються і двигунами, і планерами протягом багатьох років. Вміння співробітників усіх підрозділів підприємства працювати надзвичайно злагоджено, високопрофесійно і забезпечує той надійний запас міцності виконаної роботи, за яку їх цінують закордонні замовники та партнери.
Втім, сьогодні на заводі з успіхом вирішують завдання, поставлені також Міністерством оборони України.
Як відомо, у підготовці льотчика найважливішим компонентом є практика. Курсантам військових училищ і професійним пілотам треба опановувати найсучаснішу військову техніку та літати на ній. Як скрипалям-віртуозам, як лікарям-хірургам їм необхідна постійна практика. Без цього не можна. Піднімати в повітря з навчальною метою МіГ-21, МіГ-23 або Су-27 обходиться досить недешево. Тому перед підприємством і було поставлено завдання модернізувати літак Л39, що випускався в Чехії за часів РЕВа, таким чином, щоб на ньому можна було імітувати політ на МіГ-29 або Су-27. Особлива складність даної роботи полягала ще й у тому, що треба було орієнтуватися лише на вітчизняні комплектуючі та устаткування. Тому Одеський авіаційний завод працював у тісній співпраці з київськими ЦКБ «Арсенал» і «Електронприладом», запорізьким «Прогресом», підприємствами Харкова, Сміли і Одеси. У Смілі, наприклад, зуміли замінити американську Gps-навігацію на нашу, вітчизняну, що не поступається своїми параметрами закордонному аналогу.
Як розповів начальник дослідного виробництва заводу Сергій Гущин, кабіна пілота та прилади управління літаком відповідають МіГ-29. Інструктор може задати програму навчального польоту і, перебуваючи в кабіні, спостерігати за тим, як його підопічний справляється з поставленим завданням. У кабіні ведеться відео– та аудіозапис того, що відбувається, щоб потім, вже на землі, можна було проаналізувати всі допущені помилки і оцінити правильність дій пілота.
Нещодавно літак Л39М пройшов державні випробування і рекомендований до серійної модернізації. Навчально-тренувальний політ на ньому обійдеться утричі дешевше, ніж на сучасному винищувачі. Авіаційний полк, що складається з винищувачів МіГ-29, перейшовши для тренувальних польотів на Л39М, зможе заощадити за рік 8,6 млн доларів США. А полк, на озброєнні якого перебувають Су-27, і того більше – 12,8 мільйона.
Крім того, модернізований Л39М може прослужити ще років десять, дозволивши не закуповувати для навчання пілотів іншу дорогу техніку. У різній комплектації один літак обійдеться у 12 – 15 мільйонів доларів. Таким чином, успішна робота колективу Одеського авіаційного заводу дозволить забезпечити якісну льотну підготовку курсантів військових училищ і пілотів, завантажити роботою багато вітчизняних підприємств і конструкторські бюро, заощадивши при цьому чималі кошти, які Міноборони змушене було б витратити на закупівлю закордонних винищувачів.
Залишається сподіватися, що рішення про проведення серійної модернізації літаків Л39 буде ухвалено найближчим часом і Одеський авіаційний завод перейде на режим роботи з максимальною зайнятістю всього колективу.
У цехах підприємства сьогодні можна побачити і літак «Дельфін». Саме на ньому уперше піднімаються в небо курсанти військових училищ. Багато хто з них, обравши професію льотчика, про небо тільки мріють. І опанування літної справи для них починається саме на «Дельфіні».
– У кабіні літака можуть розміститися пілот-інструктор, штурман, два курсанти, – розповідає начальник ОКБ-2 Олександр Моштаков. – «Дельфін» має ще необхідне для першого етапу навчання майбутніх льотчиків. Крім того, ми випускаємо його у варіанті VIP-таксі. Взявши на борт пілота і трьох пасажирів, приблизно 40 кілограмів багажу, він може подолати відстань у півтори тисячі кілометрів, здійснити посадку на шосе, на ґрунтову дорогу або навіть на поле. «Дельфін» обладнаний швидкодіючою системою порятунку, яка дозволяє, якщо буде потреба, акуратно посадити літак, максимально убезпечивши життя пасажирів. То ж цілком можливо, що зовсім скоро у свої ділові поїздки деякі бізнесмени будуть вирушати не на авто, а на «дельфінах».
Олександр Миколайович упевнений, що цей літак може бути незамінним при роботі на пожежах, при обстеженні місць затоплень, великих забруднень річок, руйнувань гідротехнічних споруд. Взявши на борт устаткування для проведення аерофотознімання, тепловізори, він може доставити фахівців різного профілю до зони стихійного лиха, допомогти провести моніторинг стану річки або населеного пункту, евакуювати потерпілих. Зазвичай, з цією метою залучають військовиків, зокрема, військові гелікоптери. «Дельфін» цілком може стати ефективнішою альтернативою у таких ситуаціях.
Завершивши 2014 рік, колектив Одеського авіаційного заводу із впевненістю дивиться в майбутнє. Є плани щодо модернізації декількох військових літаків. Є ідеї щодо розвитку поки що незвичної для нас VIP-авіації. А це означає, що ще неодноразово одеські авіатори, продовжуючи традиції Єфимова, Уточкіна і Анатри, потішать нас своїми яскравими досягненнями.
