В Одесі в XIX столітті була родина благочестивих купців Черепенникових, які не тільки дбали про примноження свого земного багатства, але й намагалися жити праведним християнським життям, а тому вирішили спорудити величний храм з головним боковий вівтарем на честь двонадесятого свята Успіння Пресвятої Богородиці та боковими вівтарями: перший – в ім’я святителя Миколая-угодника та святої преподобної Ксенії, небесної покровительки благочестивої дружини Миколи Черепенникова, другий же – в ім’я святого апостола з 70-х Якова, брата Господнього, небесного покровителя Якова Черепенникова.
З 1946 року Свято-Успенський храм став кафедральним, а його першим настоятелем був протоієрей Михайло Федотьєв. За чверть століття до цього отець Михайло, будучи настоятелем храму у Гниляковій Балці (нині Дачна), на честь двонадесятого свята Покрови Пресвятої Богородиці зустрічав Царицю Небесну в її чудотворному образі Касперовському – як захисницю людей, що гинули під час епідемії (до 30 чоловік на день). І чудо порятунку відбулося. На пагорбі над Гниляковою Балкою біля хреста був відслужений молебень за болящих, після якого вже ніхто не помер.
Проявилося справжнє Боже чудо.
