Соломія Амвросіївна Крушельницька (23.09.1872 – 16.11.1952) – оперна діва, одна з найкращих інтерпретаторок творів українських композиторів, зокрема М.В. Лисенка, на тексти Кобзаря.
Восени 1896 року театральна громадськість Одеси відзначала чверть століття артистичної та драматургічної діяльності Марка Лукича Кропивницького. Творчий ювілей засновника українського театру співпав з гастролями у нашому місті славетної співачки Соломії Амвросіївни Крушельницької. Соломію Крушельницьку, родом з Тернопільщини, уже добре знали в оперних театрах Європи та Північної Америки. До Одеси вона приїхала на гастролі з італійською оперною трупою. Українська співачка виконувала чільні партії в операх відомих європейських композиторів. Газета «Одеський телеграф» писала: «У другій дії опери «Дочка кардинала» (партія Рахілі) артистка, незважаючи на те, що їй довелося співати три вечори підряд, показала себе справжньою драматичною співачкою з вогнем, який електризує і захоплює публіку. В усіх інших сценах гра пані Крушельницької свідчила про те, що у талановитої акторки сценічні особливості не поступаються її надзвичайним голосовим ресурсам».
Одеські завсідники театру настільки були захоплені грою 23-річної Соломії, що після останньої вистави піднесли їй лавровий вінок і срібну корону.
Та не лише аріями з опер італійських композиторів зачарувала публіку Соломія.
Їй було боляче усвідомлювати, що її рідну мову не визнають у межах Російської імперії і, співчуваючи своїм поневоленим братам і сестрам, говорила: «Я належу до нації, яку називають позацензурною».
Видатна співачка завітала і на ювілей Марка Кропивницького. Соломія Амвросіївна виступила з вдячним словом. Вона нагадала, як актор і драматург гастролював на Тернопільщині, як Соломія, тоді ще учениця, захоплювалася його грою, майстерністю усієї трупи з Наддніпрянської України. Тоді ж у юному віці вона, завдяки Марку Лукичу, захопилася творчістю Тараса Шевченка. Пісні на слова Кобзаря, написані здебільшого Миколою Лисенком, вона співає скрізь – в Італії, Франції, Канаді, Сполучених Штатах.
Володарка лірико-драматичного сопрано виконала кілька пісень на слова Кобзаря. У поезії «Туман, туман долиною» поєдналися два протилежні мотиви: мрії про родинне щастя і нарікання на подружнє життя. Вірш побудований у формі монологів чоловічого і жіночого голосів, що йдуть поспіль. Соломія Крушельницька виконувала пісню зі своїм італійським партнером. З першим, чоловічим голосом, сповненим пристрастного шукання долі, контрастував другий, жіночий, пройнятий гіркотою розчарування. Присутні були вражені…
На вечорі українська співачка виконала ще одну пісню на слова Кобзаря – «Якби мені, мамо, намисто»:
Якби мені, мамо, намисто,
То пішла б завтра на місто.
А на місті, мамо, на місті
Грає, мамо, музика троїста.
А дівчата з парубками
Лицяються. Мамо! Мамо!
Безталанна я…
Пригадується висловлювання нашого сучасника, поета-академіка Максима Тадейовича Рильського з приводу цього вірша, музику до якого написав теж Микола Лисенко. Колись автор афористичних рядків «ми працю любимо, що в творчість перейшла», сказав: «це один із зразків дівочих пісень сумних за думкою і грайливих за формою». Нарікання дівчини на свою долю мають виразно соціальний характер. Пісня дуже нагадує народну, хіба що вирізняється складною структурою…
Соломія Крушельницька проспівала одеситам ще кілька улюблених народних пісень: «Ой, летіли сірі гуси», «Вівці, мої вівці», «Через сад-виноград».
Під захоплені оплески присутніх видатна акторка продекламувала кілька поезій Тараса Шевченка, серед них і з репертуару Марка Лукича Кропивницького, нагадавши тим самим зустріч у Тернополі. Серед них «Думи мої, думи мої…»
Діячі «Одеської громади» подарували Соломії Крушельницькій женевське видання творів Тараса Шевченка, яке готував до друку Михайло Драгоманов.
Соломія Амвросіївна повернулася на батьківщину лише 1939 року. До кінця своїх днів працювала на посаді професорки Львівської консерваторії.
