Світиться Шевченкова зоря

201-й річниці від дня народження та 154-й річниці пам’яті присвячується

Кобзар співав в пустелі Косаралу,

у казематах батюшки-царя

Кайдани, шаленіючи, бряжчали,

щоб заглушити пісню Кобзаря.

А пісня наростала у засланні.

А пісня грати розбивала вщент.

Правдивій пісні передзвін кайданів – 

то тільки звичний акомпанемент.

 

Євген ПЛУЖНИК

* * *

Коли надійдуть втома і зневір’я,

В його портрет вдивляюся тоді – 

І знову в серці відчуваю мир я

І тихий голос радісних надій.

Такий спокійний дивиться він з рами.

О, це за всіх замислене чоло,

Щоб наче символ стало над часами,

Того, що в нас нове перемогло!

І крізь обличчя, кожній хаті рідне,

Немов виразно бачу я в імлі:

Вже близько час – за нього ж день розквітне – 

І на його оновленій землі!

Тоді я знов часам назустріч згоден,

Бо чую я часів жаданих крок!

Щасливий нарід, що його відродин

Був на землі воістину пророк!

 

Іван ДАВИДКОВ

Реве та стогне Дніпр широкий… Т. Шевченко

В душі твоїй журба, неспокій,

думок неугамовний шал.

Реве та стогне Дніпр широкий,

і стогін чути в Косарал.

І дихають у цій пустелі

вкраїнські села і гаї,

ти ж ніби в кованій шинелі,

і крила зв’язані твої.

Киргизький вітер ломить, сушить

низенькі трави день за днем.

І мужні, непокірні душі

він спалює страшним вогнем,

могили-дюни насипає,

ховає молодість у них.

Надія в тебе лиш одна є,

лиш пісня – втіха днів сумних.

Ти у палатку-полотнянку

сховався, бо донос не спить.

І пломінь свічечки до ранку

листком пожовклим тріпотить.

Не знаєш ти, чи зникла темінь,

чи сонце червонить піски…

Об серце гостриш, як об кремінь,

разючі крицяні рядки.

А день встає вогневоокий,

І десь кричить старий капрал…

…Реве та стогне Дніпр широкий,

І стогін чути в Косарал.

Переклад з болгарської Дмитра ПАВЛИЧКА

 

Микола ПАЛІЄНКО

* * *

Дівчинка читає «Кобзаря»

По складах – рядочок за рядочком.

Там із хмари місяць визира

І пливуть журавлики кленочком.

Он стоїть сторожова гора, 

А під нею грають бандуристи.

Дівчинка читає «Кобзаря», – 

Про шляхи несходжені тернисті.

Там в ярочку сонце відгоря

І співає мама колискову.

Як же гарно вчити рідну мову, – 

Світиться Шевченкова зоря.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті