«Два відра води, і в Одесі – транспортний колапс». Згадую цей вислів знайомого щоразу, коли в місті зарядить тривалий дощ, здійметься вітер. Нещодавно погода знову екзаменувала багато які служби.
І іспит цей проходив не тільки в обласному центрі. Як повідомила прес-служба Одеської облдержадміністрації, через непогоду 42 села залишилися без електроенергії. Губернатор області Ігор Палиця особисто координував роботи з відбудови систем. 7 квітня на лінії вийшли додаткові ремонтні бригади. Недолади різної складності усували 176 фахівців у 58 бригадах. Було задіяно 60 одиниць техніки. Того ж дня з 311 відключених трансформаторних підстанцій запрацювали 212.
А тим часом в Одесі…
Непрацюючі світлофори, перебої із громадським транспортом, пошкоджені лінії електропередач, що впали на балкони або машини старі дерева і, звичайно, безбережні калюжі. Проявляється вся ця «принадна картина» при кожній зливі або штормовому вітрі. У соціальних мережах користувачі тут-таки розміщають фотографії з наслідками стихії. І традиційно нарікають на бездіяльність комунальних служб.
Заради справедливості відзначимо, що цього разу тривалих перебоїв з електроенергією практично не було. Але дороги і тротуари подекуди скидалися на венеційські вулички. Тільки от ніяк не з’являвся бравий гондольєр, щоб перевезти людей на протилежний берег.
Ось зупинка «7-ма Пересипська». Балансуючи на вузькому бордюрі, пішоходи дістаються до трамвая. Сам же транспортний засіб повільно під’їжджає по затоплених рейках.
Якщо на Сьомій Пересипській Одеса видавалася такою собі недоВенецією, то на сусідній зупинці, «Ярмарковій», – дещо інша картина.
Третій день після бурі. Ранок. Трамвай повільно скрипить, обережно ковзаючи по рейках, що сховалися під водою. Глянувши у вікно, бачиш молоду травичку, що невеликими острівцями вибирається з мутної холодної водної гладіні. Ну просто тиха заплава Дністра за Маяками…
А їдемо ж по одному з густонаселених районів міста!
Пам’ятаєте анекдот про жіночий і чоловічий гуртожитки? У першому – посуд миється відразу після того як поїли. А в другому – перед тим. От і виходить, що живемо в такому собі мільйонному чоловічому гуртожитку, де зливнівки посилено чистять після злив або тривалих дощів, а викорчувані штормовим вітром старі дерева прибирають із вулиць і тротуарів протягом декількох днів (буває, і тижнів). Одне слово, гримнуло. Опісля навели лад «по верхах» і чекаємо наступного шалу стихії, щоб знову розводити руками, вигукуючи, як незабутні герої Ільченка та Карцева:
– Ай-ай-ай, ти дивися!
– Ти дивися, ай-ай-ай!
Не шукаймо правих і винуватих. Просто звернімо увагу, що надворі теплішає. Весна! І це чудовий час для того, щоб… «помити посуд»: усунути недолади в системах, запобігаючи повторенню подібних історій.
