Цього разу вони обидві були в чорному. 

Чорний – класичний «урочистий» колір – був логічний стосовно Ірини Федорової, яка очолює в Ізмаїлі обласний центр естетичного виховання й регіональне телебачення. Чорний підкреслює особливу, східно-південну красу цієї жінки, приправлену європейським шиком, а постать її робить неймовірно тонкою. 

І Людмила (Емілія) Євдокимова!.. У чорній сукні ще виразнішою є бездоганна фігура фундаторки ізмаїльських галереї й телебачення. Залишається тільки дивуватися тому, що Людмила Миколаївна так рідко звертається до цього кольору, віддаючи перевагу м’яким, пастельним тонам, а з «простих» – вершково-білому. Але які несподівані нотки додав до її образу чорний, як підсилив у вигляді милої жінки фатальне, драматичне, жагуче! І нагадав: розкішний вигляд можна мати й без розкоші. Нитка перлів на шиї, біле жабо на грудях – і чорний засліплює своєю яскравістю. 

…Це було погожого березневого дня на церемонії відкриття польської фотовиставки в картинній галереї. І дві жінки в чорному – матір і дочка, колеги, співробітниці – роблячи симетричним і подвоюючи враження, стали зоровою домінантою заходу. Не можна сказати, що це був польський тип елегантності (його, скоріше, демонструвала Марія Лукашова, голова громадської організації ізмаїльських поляків). Як звичайно, сімейний дует Євдокимова – Федорова представляв жіночу красу як таку, ту, що поза модою й стилями, поза часом і віком, поза національним і місцевим. Так би мовити, класику жанру. 

Таких людей взагалі небагато. Смак – якість далеко не загальна. Але яка самодисципліна потрібна, щоб і за його наявності досягти хорошого рівня і тримати його рік за роком, день за днем!.. Тут мало сто разів згадуваної любові до себе – можна говорити про повагу до людей. І про мужність, яка підбадьорює та зміцнює інших. Бо яка б не була погода на вулиці та в державі, дві гарні, стильні ізмаїлки прямують по життю, хай там що діється у світі, на своїх високих каблуках. Тільки за це Людмилу Миколаївну Євдокимову можна вважати надбанням і гордістю Ізмаїла, шанувати й оберігати. Та вона і є почесною громадянкою міста на Дунаї.