Українська вища школа останнім часом зазнає змін. Її, мов припливні хвилі, турбують усілякі виправлення, пояснення, законодавчі акти.
Особливо сколихнув науково-викладацьку громадськість Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Згідно з ним, із викладачів-пенсіонерів знімали спеціальні наукові пенсії і їх переводили на звичайні соціальні виплати.
Рада ректорів Одеського регіону, очолювана Сергієм Степаненком, написала офіційне звернення до ВР України з вимогою негайного скасування вищезазначеного документа. У зверненні мовиться, що «псевдоекономія на пенсіях наукових і науково-педагогічних працівників» змушує багатьох висококваліфікованих учених, викладачів полишити свої посади, що призведе до нищівного удару по системі підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів, оскільки значна кількість аспірантів залишиться без наукових керівників, а спеціалізовані ради призупинять свою роботу. У підсумку ми «підійдемо до руйнування та викривлення піраміди наукових шкіл, що склалися протягом багатьох десятиліть, і це створить додатковий бар’єр для ефективного міжнародного грантового змагання, бо практично всі грантові програми базуються на істотних формальних показниках, які часто забезпечували ті вчені, яких держава так легко позбувається…»
На початку минулого тижня Верховна Рада схвалила Закон «Про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність (щодо збереження науково-педагогічного кадрового потенціалу країни)». Чим фактично все повернула до колишнього стану речей.
Прокоментувати ситуацію ми попросили представників різних вишів.
Олександр Запорожченко, проректор із науково-педагогічної роботи Одеського національного університету ім. І. Мечникова:
– З нашого вишу пішли 40 чоловік. За кількістю ставок цифра не така велика – 25-26 ставок. Із формальної точки зору особливих складнощів немає. Освітній процес забезпечено належним чином. Навантаження поділено серед викладачів, що залишилися. І навчальний рік ми закінчимо.
Проблема ж полягає в тому, що йдуть геть люди раннього пенсійного віку. Це не глибоко старі, а активні, діяльні викладачі, які передавали студентам відповідний досвід і знання. Щоб на їхні місця прийшли молодші, енергійніші колеги.
Олександр Дяченко, проректор із навчальної та виховної роботи Одеської державної академії технічного регулювання та якості:
– У нас не пішов геть жоден із викладачів. Справа в тому, що третій та четвертий рівні акредитації ми одержали відносно недавно, 2007 року. Професорсько-викладацький склад досить молодий. У нас троє мають наукові пенсії. Вони вирішили не полишати нас і працювати далі.
У ВР уже зрозуміли, що ухвалили не зовсім продуманий закон. І постаралися виправити ситуацію. У нас же особливої проблеми з кадрами я поки що не бачу.
Михайло Хмельнюк, директор Інституту холоду, кріотехнологій та екоенергетики Одеської національної академії харчових технологій:
– У нас пішли геть люди, які працювали на чверть або половину ставки. Переважно це були працівники глибоко пенсійного віку. Я говорю про викладачів, яким було за сімдесят. Не можу сказати, що наш навчальний заклад дуже постраждав від цього. Звичайно, шкода людей. Але для того, щоб прийшли молоді уми, співробітники похилого віку мусять поступитися їм дорогою. Такою завжди була вимога часу. Я вбачаю позитивний момент іще й у тому, що за рахунок відходу часткоставочників ми здобули можливість збільшити заробіток молодшим нашим викладачам.
Працівники ж, яким іще не виповнилося сімдесяти, залишилися. Вони вирішили працювати, навіть якщо це завдасть їм деякого фінансового збитку.
Якщо ж говорити загалом, то наша влада спохопилася. Не можна рубати з плеча, значно збіднюючи вищу школу й кривдячи людей, які справді чесно віддаються роботі, застосовуючи свій багатий досвід і добротні знання.
