Однією з визначних пам'яток Одеси є художнє училище ім. М.Б. Грекова, яке 30 травня відзначило свій 150-річний ювілей.
У 1865 році зусиллями мистецького товариства в Одесі організовано школу малювання. До того, як 1876 року міська дума зайнялася питанням надання місця для спорудження будинку, школа існувала на пожертвування городян і навіть не мала власної адреси. Дума виділила площу під будівництво за умови, що товариство матиме необхідні для цього кошти.
Усім містом зібрали 22 тисячі рублів. 22 травня 1883 року у фундамент майбутнього будинку заклали перший камінь. За два роки школа вже мала власне приміщення – унікальний будинок, споруджений з урахуванням специфіки навчання та роботи в ньому.
У 1965 році училищу дали ім'я Митрофана Борисовича Грекова, відомого художника-баталіста, вихованця цього навчального закладу.
– Усі наші студенти талановиті. Випадкових людей тут немає, – говорить директорка училища Ольга Косміна. – Якщо абітурієнт помилився з вибором, це видно вже на першому іспиті. Художники – як і раніше затребувана професія. Майбутні викладачі, оформлювачі й дизайнери вже на третьому курсі просять перевести їх на вільне відвідування занять. Статус студента «грековки» відкриває перед молодим художником великі можливості, і роботодавці борються за такого співробітника.
– Молоді таланти треба виховувати, – веде далі Ольга Георгіївна. – І якщо колишні дев'ятикласники охоче дослухаються до порад і настанов, то деяких учорашніх одинадцятикласників можна віднести до розряду «непіддатних». А в цілому загальна проблема молодих людей – нелюбов до читання. Перш ніж виразити образ на полотні, треба його внутрішньо відчути. Тому перед виконанням завдання студент має ознайомитися бодай з кількома літературними творами на близьку тему.
Крім педагогічних, викладачі змушені вникати і в інші тонкощі – фінансові. Зарплата, оплата комунальних послуг, забезпечення навчального процесу – на це грошей начебто вистачає. Найнепередбачуваніша стаття витрат – наш будинок. Не беручи до уваги згорілий у 90-ті роки корпус, пильної уваги потребує наявний.
Головний ворог столітньої будови – час. Несучі стіни покриваються тріщинами, що стають із кожним місяцем дедалі ширші. Наскільки це технічно можливо, ремонт робився й робитиметься далі. Обласна рада подала допомогу художникам, виділивши кошти на впорядкування будинку.
Є ще одна проблема – відсутність гуртожитку. «Грековка» могла б працювати з іноземними студентами, але при ліцензуванні навчального закладу для такого виду діяльності необхідними умовами є наявність гуртожитку і знання викладачами іноземної мови. Мовна проблема в принципі розв'язанна, а от із дахом над головою все набагато складніше. Будований колись для училища гуртожиток на вулиці Левітана відійшов до студентів-театралів, а годящий будинок на вулиці Космонавтів поки що не придатний для проживання. Іногородні студенти живуть хто де, а іноземцям до навчання, як то кажуть, – зась.
Багата історія навчального закладу забарвлена в різні тони історичної палітри. Школа пережила дві світові війни, революцію, репресії 40-х років і «відлигу» початку 60-х. І завжди наймогутнішим фундаментом для подальшої роботи і творчого розвитку була й залишаються академічна освіта, професійність викладачів і щира любов студентів «грековки» до улюбленої справи.
