Проблемою судноплавства по гирлу Бистре є те, що навігація здійснюється в Дунайському заповіднику. Невирішеним залишається питання опріснення озер і лиманів півдня Одеської області. Вимогою часу стало створення швидкісної траси між Одесою та Ізмаїлом. Універсальним способом розв’язати цей вузол питань є будівництво багатоцільового каналу.
Головним його призначенням будуть судноплавство й іригація. Фарватер каналу має пов’язати Дунай із портом Південний, пройшовши через Дністровський і Аджалицький лимани.
Далі відкриваються величезні економічні можливості. По короткій ділянці моря судна можуть пройти до Дніпро-Бузького лиману й піднятися в порти річок Південний Буг і Дніпро. Канал з’єднає Дунай із річковою системою центральної України, перекинувши своєрідний водний міст до причалів дев’яти європейських держав – починаючи з Молдови й до Німеччини.
Судноплавство на такому величезному плечі забезпечить підвищений вантажообіг українських портів, інтенсивніше почнуть працювати судна власного річкового флоту. Торговельні відносини між центральною Україною та центральною Європою пожвавлять перевезення в обох напрямках насипних і генеральних вантажів, контейнерів. Полегшать транспортування зерна. Канал також пропускатиме пасажирські судна та яхти, що дасть поштовх міжнародному туризму.
З іншого боку, канал стане важливою частиною зрошувальної системи. У ньому мусить бути досить води, щоб забезпечити поливання південних степових земель. І тоді тут можна буде розвивати рисівництво, баштанництво, у багато разів підняти врожайність зернових, соняшнику, картоплі, фруктів. Зараз сільгоспугіддя Одещини, не одержуючи вдосталь води, експлуатуються максимум на 40% свого потенціалу.
У зв’язку з цим потрібно створити низку штучних водоймищ на річках, що перетинають канал. Заповнюватимуться водойми від паводків на Дунаї та Дністрі.
Канал також допоможе виконати завдання щодо опріснення солоних озер – таких, як Сасик, Шагани, Алібей, Бурнас. Навесні, у період повіддя, їх буквально промиє дунайська вода. Тоді озера стануть придатними для розведення риби у промислових масштабах. Частина прісної води перетече до Куяльницького лиману і знизить його солоність. Це допоможе відновити його екосистему.
З будівництвом об’єкта вирішиться проблема водопостачання Одеси та прилеглих районів.
Одним із обов’язкових етапів проекту має стати супутня каналові автодорога. Бажано, щоб вона була двосмуговою та швидкісною.
Окупність каналу складатиметься із надходжень від проходження суден, оплати проїзду по швидкісній ділянці автодороги, плати за використання води на зрошування та інші цілі. У портах зросте вантажообіг, рибодобування, туризм, зокрема яхтовий. Форма власності – змішана на базі відкритого акціонерного товариства і державної власності.
Загальна довжина каналу має скласти 325 км, ширина – 20 м, глибина – 5 м. Дані орієнтовні, вони можуть коректуватися. А поки що важливою є ідея! Хай вона западе в уми і дозріє до моменту, коли стане можливим реальне фінансування. Зараз проект – категорія майбутнього. Сподіваймося, – найближчого.
Від редакції
Ця, безумовно, цікава ідея викликає сумніви щодо можливості її реалізації. Одне з найважливіших питань, яке належить вирішувати, – землевідведення. Належить викуповувати тисячі гектарів орних родючих земель, що перебувають у приватній власності. Доведеться наводити мости. Очевидно, – змінювати схеми подавання електроенергії. Належить відповісти на запитання: як будівництво й робота каналу позначаться на стані ґрунтів і підземних вод? Одне слово, від задуму до результату шлях довгий. Зараз автор проекту працює з фахівцями різного профілю. Стежмо за ситуацією.
