Одеса відсвяткувала День міста і 600-річчя першої письмової згадки про порт Качибей

Присвячені до свята заходи почалися з покладання квітів до пам’ятників почесним громадянам Одеси. Потім була урочиста церемонія підняття прапора міста на Думській площі. У неї взяли участь керівники області та міста, депутати різних рівнів, ветерани, військові, офіційні делегації дипломатичних місій та почесні гості, школярі та студенти, одесити різного віку і роду занять.

Із вітальним словом до всіх учасників урочистостей звернувся міський голова Геннадій Труханов. Він привітав усіх одеситів і пообіцяв, що красуня Одеса ставатиме ще кращою.

В усіх районах міста пройшли святкові концерти, майстер-класи, виставки-ярмарки вжиткового мистецтва.

***

Феномен Одеси й далі цікавить багатьох людей. Серед її уродженців можна зустріти відомих акторів, письменників, учених… Мало найдеться таких міст, які зростили стільки талантів. Важко знайти сферу діяльності, де б не залишили свій слід одесити. Жителі міста не забувають своїх знаменитих земляків. Тому не дивно, що торік до Дня міста на Ланжеронівській вулиці було відкрито одеську Алею зірок. Основна зірка була відведена самій Одесі, а п’ять інших символізували Анну Ахматову, Ісаака Бабеля, Юрія Олешу, Кіру Муратову та Михайла Жва­нець­кого. 

Треба відзначити, що подібні алеї існують у багатьох великих містах України, наприклад, у Києві, Харкові, Чернівцях. Одеське «сузір’я» – поки що одне з наймолодших і найнечисленніших, але організатори відзначають, що воно буде розширюватися з кожним Днем народження міста.

Цього року «зоряний список» поповнився іменами Свя­тослава Ріхтера, Воло­дими­ра Жаботинського, Еду­арда Багрицького, Саші Чорного та Леоніда Уть­осова. Усі вищезгадані знаменитості цього року відзначають свої ювілеї, саме за таким принципом і відбувся добір. 

Урочисто «відкрив» нові зірки мер міста Геннадій Труханов разом із Майєю Мо­лодецькою – племінницею Леоніда Утьо­сова.

«Зоряні люди» свого часу прославили Південну Пальміру, закріпивши за нею славу однієї з культурних світових столиць. Безумовно, ще будуть увічнені багато які одесити, що ними наше місто по праву може пишатися. Історія на цьому не закінчується. Адже якщо зірки засвічуються, отже, це комусь потрібно.

***

У провулку Утьосова, 11 відкрито музей-квартиру Леоніда Утьо­сова.

У цьому приміщенні пройшли дитячі та юнацькі роки відомого артиста. Тут багато експонатів, наданих одеситами. Усі вони передають атмосферу, у якій жив наш талановитий земляк. 

На церемонії відкриття були присутні губернатор Одеської області Міхеіл Саакаш­вілі, перший заступник голови обласної ра­ди Ігор Смірнов, мер Одеси Геннадій Тру­ханов і племінниця Ле­оніда Утьосова Майя Молодецька.

– В Одесі, куди не подивишся, – всюди історія, бо Одеса набагато більша, ніж будь-яке мільйонне європейське місто, – сказав Міхеіл Саакашвілі. – Не дивно, що саме звідси почався творчий злет такої талановитої людини, як Леонід Утьосов.

***

Прем’єра вистави театру музкомедії «Хаджибей, або Любов до 3000 апельсинів» відбулася майже три роки тому, але вперше її грали просто неба 1 вересня біля колонади на Приморському бульварі. 

Вистава зібрала глядачів різного віку – від дітей до пенсіонерів. Сидячі місця, встановлені організаторами біля сцени (лавки та стільці), були зайняті цілком. Багато хто стежив за дією здалеку та стоячи (для таких зображення виводилося на спеціальний екран). «Хаджибей...» привабив і одеситів, які вже бачили цю виставу, і гостей міста, для яких її жарти звучали вперше. Особливий сміх викликав Суворов у спідниці, змушений так ходити через те, що в боях втратив останні панталони.

Жанр цього театрального твору самі автори позначили як «витівка». Справді, мовби сміючись, персонажі «Хаджибея…» потрапляють у різноманітні скрутні ситуації, з яких вибираються із властивою справжнім одеситам кмітливістю. Ця оперета – не так урок історії, як історичний анекдот. Серед особливостей вистави слід відзначити багатонаціональність дійових осіб. Тут можна побачити американського пірата, українського отамана, російського офіцера і єврейського кравця. Усі ці персонажі, незважаючи на різне походження, спілкуються між собою без будь-яких упереджень. Подібні взаємини характерні для самої Одеси, що здавна славиться своїм багатонаціональним колоритом.

Критики можуть заперечити, що всі історичні події та люди подані надто карикатурно, безглуздо. Але хіба жарти мусять бути серйозними? Оперета – такий своєрідний жанр, у якому можуть перетинатися вигадані та реальні герої. «Хаджибей…» – це насамперед комедія, а не історична драма. Не треба сприймати її буквально. Не варто ототожнювати художніх і історичних персонажів. 

А ще – після перегляду вистави деякі одесити й гості міста напевне захочуть ближче ознайомитися зі справжньою історією нашого краю.

Сторінку підготували Марія ШЕВЧУК та Андрій ЛОГАШЕВСЬКИЙ