Свій ювілей відзначив одеський поет Ігор Потоцький, наставник юних авторів студій «Потік» і «Подих свободи», ініціатор багатьох літературних конкурсів, видання альманахів, збірок і книжок.
На вечорі в Білій залі Воронцовського палацу був аншлаг. Читання віршів Ігоря Потоцького чергувалося з виконанням пісень барда Олексія Семенищева, що додало зустрічі більше динамічності та святковості.
Покликання писати Ігор Потоцький відчув ще в дитинстві, коли жив у Хабаровську. Він послав свої вірші до редакції. Їх прочитали по радіо. Учитель у школі попросив написати вірші до свята і звільнив від уроків.
– І тоді я відчув себе поетом, – говорить Ігор Потоцький. – Але мені належало пройти велику школу, щоб піднятися по літературному шляху.
А для цього була потрібна філологічна освіта державного університету ім. І.І. Мечникова, постійна робота над віршем. Ігор Потоцький із самого початку творчого шляху дуже строго й виважено ставився до слова. І сьогодні редагує рукописи, допомагаючи юним і дорослим авторам.
Після закінчення вузу працював у театрі, став членом Національної спілки театральних діячів України. Пише й видає книжки «Звезда Давида», «Лицо на небесах», «Улица Розье», «Талый снег», «Линия жизни», «Три улицы», «Преодоление», «Азбука маленького одессита», «Кораблик» та багато інших.
Кожна книжка – дослідження душі людини, що опинилася в різних ситуаціях. Багатьма мовами перекладено оповідання «В Хітроу», де відбуваються фантастичні, навіть ірреальні події в аеропорті. Сюжет так захоплює читача, що той не відривається від читання, аж поки не відбудеться розв'язок.
Також втягує у вир переживань і радостей повість «Вулиця Розьє», у якій є чарівна Баська, сяйво паризьких ліхтарів і Місяця, музика двох душ і щастя творчості в прекрасному місті. Співпрацюючи з паризьким художником Миколою Дронниковим, Ігор Потоцький оформив свої книжки унікальними красномовними ілюстраціями.
А взагалі Ігор Потоцький – автор півсотні книжок для дорослих і дітей. Його твори друкувалися в журналах «Аврора», «Смена», «Сельская молодежь», «Мурзилка», «Теремок», «Пізнайко», «Одесса», «Солнечный заяц». А вірші перекладено іспанською, фінською, французькою мовами. Водночас, видаючи книжки, Ігор не перестає вчитися. Заняття, що їх проводить у літературній студії, завжди починаються з читання поетів-класиків. Він розповідає про Мандельштама, Пастернака, Багрицького, Єсеніна, Маяковського, читаючи їхні вірші, щоб «поетичне вухо» настроювалося на високий лад і не допускало фальші. Вихованці Потоцького друкуються в літературних журналах, виграють конкурси і знову йдуть на його заняття.
Сьогодні Ігор Потоцький багато сил віддає вихованцям дитячого будинку «Перлинка», які вчаться відчувати світ і передавати його фарби. В Одесі вже видано кілька збірок їхніх творів. Редагував їх Ігор Потоцький.
Несучи поетичне слово у світ, Ігор надихає на видання книжок і своїх колег. Так, твори під однією обкладинкою з Потоцьким видали Світлана Нісилевич («Загадки») і Євгеній Деменок («Легенда о черном антикваре»). А спільні виступи з Олексієм Семенищевим додали зустрічам із читачами музичного колориту.
У портфелі Ігоря Потоцького ще десятки нереалізованих ідей: організація конкурсів для юних поетів, створення літературних журналів, книг і постійна копітка робота над думкою й словом.
Побувавши в Мексиці, Ігор Йосипович написав оповідання про цю дивовижну країну. Їх переклали іспанською. А він своєю чергою взявся за переклади казок, щоб познайомити нас із культурою латиноамериканської країни.
Ігор Потоцький належить до об'єднання дитячих письменників Одеси, розвиваючи потрібний і важливий напрям літератури.
Хотілося б побажати йому в 65 років натхнення, енергії, творчості, нових книжок і реалізації ідей.
